Досвід лікування вогнепальних поранень кінцівок за травматичних ампутацій внаслідок вибухової травми

Abstract

Покращити результати хірургічного лікування хворих з травматичними ампутаціями кінцівок шляхом вироблення діагностично-лікувальної тактики ведення хворих з раньовими дефектами м’яких тканин ампутаційних кукс. Матеріали і методи. Ретроспективно з 24.02.22 по 24.02.23 року було досліджено 283 поранених, що перебували на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону з вогнепальними травматичними ампутаціями кінцівок чи їх сегментів внаслідок вибухової травми. Результати та їх обговорення. При надходженні 283 поранених на третій рівень медичного забезпечення, у хірургічні клініки, медична допомога надавалася в повному обсязі та включала виконання оперативних втручань та продовження проведення інтенсивної терапії. За необхідності продовжували та розширювали стратегію хірургії контролю ушкоджень. Лікувально-діагностична тактика полягала в обов’язковому первинному огляді ампутаційної кукси в умовах перев’язувальної, виконанні ретгенологічного обстеження кінцівки, проведенні ультрасонографії та доплерографії судин кінцівки (кукси), проведенні спіральної комп’ютерної томографії. 52 (18,37 %) хворих були проjперовані в ургентному порядку. У 231 (81,63 %) хворого лікування полягало у проведенні етапних повторних (за показами вторинних) хірургічних обробок ампутаційних кукс і вогнепальних ран кінцівок та монтажу VAC-систем з використанням терапії негативним тиском. Повторні хірургічні обробки проводили не рідше 1 разу на 3-5 діб, проводячи некректомію та використовуючи санацію розчинами антисептиків. Поліуретановими губками виповнювали раньовий дефект тканин кукси, поверх яких накладали 3-4 шви дерматотензії, після чого формували ВАК-пов’язку за загально-прийнятою методикою. Серед ранніх ускладнень спостерігалось виникнення кровотеч в 8 (2,83 %) поранених, формування напружених гематом – в 7 (2,47 %) та гнійно-запальні ускладнення у вигляді нагноєння, виникнення флегмон та абсцесів в 43 (15,19 %) хворих, що вимагало проведення більшої кількості повторних та вторинних хірургічних обробок з постановкою ВАК-систем. Серед пізніх післяопераційних ускладнень відмічено утворення «вадних кукс» у 17 (6,01 %) поранених, лігатурних нориць – у 11 (3,89 %), формування остеофітів – у 3 (1,06 %), утворення неврином – у 2 (0,71 %) та виникнення фантомнобольового синдрому у 11 (3,89 %) хворих. Висновки. Для запобігання збільшення рівня гнійно-запальних ускладнень з боку ампутаційної кукси первинне оперативне втручання повинно проводитись у вигляді радикальної первинної хірургічної обробки вогнепальної рани з залишенням максимально довгої кукси без її ушивання. Дотримання чіткої діагностично-лікувальної тактики ведення хворих з раньовими дефектами м’яких тканин ампутаційних кукс при вогнепальних травматичних ампутаціях кінцівок дозволяє зменшити кількість післяопераційних ускладнень.