Вплив цинк сульфату, тіосульфату натрію, ліпоєвої кислоти і таурину на обмін гідроген сульфіду в нирках щурів з дієтіндукованим ожирінням

Abstract

Вступ. Проблема профілактики та корекції нефропатії ожиріння набуває все більшої актуальності. У нирках синтезується багатофункціональний регулятор – гідроген сульфід (H2S), порушення обміну якого при ожирінні можуть прискорювати розвиток хронічної хвороби нирок. Питання щодо пошуку метаболічних коректорів, які б нормалізували обмін H2S у нирках при ожирінні та не проявляли ліпогенного ефекту, залишається актуальним. Такий ефект можуть мати кофактори і косубстрати тіосульфатозалежного обміну H2S. Мета дослідження – встановити вплив цинк сульфату, тіосульфату натрію, ліпоєвої кислоти і таурину на обмін гідроген сульфіду в нирках щурів з дієтіндукованим ожирінням. Методи дослідження. Досліди проведено на 60 білих лабораторних щурах-самцях з дотриманням принципів біоетики (Страсбург, 1986; Київ, 2001). Дієтіндуковане ожиріння викликали у 50 тварин шляхом застосування впродовж 10 тижнів висококалорійної високожирової дієти (енергетична цінність – 4,33 ккал/г). Тварини контрольної групи (10 щурів) отримували стандартну дієту (енергетична цінність – 2,71 ккал/г). Коректори обміну Н2S (цинк сульфат, тіосульфат натрію, ліпоєву кислоту, таурин) вводили протягом останніх 2 тижнів. У гомогенатах нирок визначали активність ензимів обміну Н2S. Статистичну обробку проводили в пакеті IBM Statistics SPSS 26, відмінності оцінювали в тесті Краскела – Уолліса при рівні значущості р<0,05. Результати й обговорення. У тварин з дієтіндукованим ожирінням виявили порушення обміну H2S у нирках: зниження активності ПАЛФ-залежних ензимів транссульфування (цистатіонін-γ-ліази, цистатіонін-β-синтази, цистеїнамінотрансферази), активності тіосульфатозалежних шляхів обміну H2S (тіосульфат(тіол)сульфуртрансферази, тіоредоксинредуктази, сульфітоксидази) та рівня H2S (в 1,3–1,4 раза, p<0,001), що корелювало зі зростанням індексу маси тіла й індексу Лі. Препарати цинку сульфату, ліпоєвої кислоти, тіосульфату натрію і таурину підвищували рівень H2S та активність H2S-синтезувальних ензимів транссульфування і тіосульфатозалежних шляхів у нирках (в 1,4–1,5 раза, р<0,01), при цьому не спричиняли ліпогенного ефекту в щурів з дієтіндукованим ожирінням. Висновок. Препарати цинку сульфату, ліпоєвої кислоти, тіосульфату натрію зменшують порушення обміну H2S у нирках та стримують розвиток ожиріння у щурів за умов висококалорійної високожирової дієти.