Клінічна безпечність ксилометазоліну та оксиметазоліну: порівняльний огляд

Abstract

Ксилометазолін і оксиметазолін – два найбільш популярні та широко застосовувані назальні деконгестанти для тимчасового полегшення симптомів закладеності носа, спричиненої гострими респіраторними вірусними інфекціями, алергічним ринітом чи гострим синуситом. Механізм їх дії полягає у звуженні кровоносних судин слизової оболонки порожнини носа, що призводить до зменшення набряку, гіперемії та ринореї. Для аналізу даних наукової літератури щодо клінічної безпеки та ефективності цих препаратів було проведено ретроспективний пошук у базах даних Scopus, Web of Science, PubMed, ScienceDirect, UpToDate за останні 10 років. Використовувалися різні комбінації ключових слів: “topical decongestants”, “xylometazoline”, “oxymetazoline”, “safety”, “clinical safety”, “overdosing”, “contraindications”, “toxicology”, “reproductive toxicity”, “pregnancy”, “lactation”, “children”, “local tolerability”, “drug interactions”. Було відібрано 42 актуальні наукові публікації, проведено їх повнотекстовий аналіз. Дослідження свідчать, що за умови дотримання рекомендованих доз та тривалості лікування, ксилометазолін та оксиметазолін не чинять вираженої системної дії, добре переносяться, мають низький ризик місцевого подразнення слизових та розвитку побічних ефектів. Обидва препарати є безпечними при використанні під час вагітності, грудного вигодовування, а також у дітей. Особливістю застосування ксилометазоліну та оксиметазоліну є розвиток медикаментозного риніту, виникнення якого залежить від дозування, тривалості та кратності застосування даних препаратів. Медикаментозний риніт викликає деякі морфологічні зміни у слизовій носової порожнини, спричиняє суттєве погіршення якості життя пацієнтів та потребує окремої корекції. Враховуючи їх високу клінічну ефективність та безпеку, ці препарати є перспективною основою для створення нових комбінованих назальних засобів. Проведений нами аналіз даних літератури свідчить на користь доцільності подальших досліджень з оптимізації фармакотерапевтичних режимів та розширення показань для застосування ксилометазоліну та оксиметазоліну.