Особливості поведінкових реакцій самців та самок щурів на тлі гострої холодової травми

Abstract

Статевий диморфізм відіграє визначальну роль в багатьох аспектах життя людей. Модель поведінки в екстремальних ситуаціях найголовніший фактор у виживанні в екстремальних умовах є температура, як висока, так і низька температура навколишнього середовища потребує додаткових навичок виживання, однак прийняття хибних рішень в таких умовах може призвести до травм та навіть смерті. Досліди проведені на 56 статевозрілих самцях та самках щурів лінії Wistar середньою масою 220±25 г. Щури були розподілені за подібністю поведінки в тесті «відкрите поле». Самок щурів в дослідження брали в стадії проеструса, яку визначали за допомогою вагінальних мазків. Гостру холодову травму (ГХТ) моделювали перебуванням тварин при -18 0 С протягом 2 годин. Поведінкові реакції вивчали в тесті «відкрите поле» три дні поспіль після ГХТ в однакову пору доби. Оцінювали поведінку тварин, яка виражалась на трьох рівнях: рухова активність (кількість перетнутих квадратів по периметру та в центрі), дослідницька поведінка (підняття на задні лапи (рерінг) та заглядання в отвори), та емоційні реакції що виражались у кількості актів грумінгу, дефекації та уринації. Стресованість тварин оцінювали за латентним періодом початку руху та тривалості грумінгу. Статистична обробка отриманих даних проводилась за допомогою програми STATISTICA 6.0, із використанням методів непараметричної статистики (критерію Крускала-Уоліса). Вірогідними вважали відмінності за p<0,05. Результати продемонстрували різницю в вихідних показниках поведінкових реакцій між самцями та самками щурів. Самці щурів в меншій мірі в порівнянні з самками проявляють рухову дослідницьку та психоемоційну активність. Гостра холодова травма зменшувала всі види активності у щурів обох статей, що в більшій мірі було виражено у самців. На користь більшої стресованості самців щурів за ГХТ свідчить статистично більше зростання латентного період рухової активності та зменшення тривалості грумінгу порівняно з щурами контрольної групи. При повторній ГХТ ступінь депресії інтегральних показників та статевий диморфізм зменшувались, за виключенням емоційного та вегетативного супроводу. Отримані дані доводять, що стать є важливим фактором поведінки людей та тварин, що виражається в різності прийнятих рішень у відповідь на стрес, в умовах холоду.