Сучасні уявлення про формування больового синдрому та підходи до його ефективної фармакологічної корекції. Частина 1

Abstract

У статті наведено аналіз літератури, присвяченої патофізіологічним механізмам і клінічним проявам різновидів болю, розглянуто основні патобіохімічні ланки формування больового синдрому та перспективність створення нових високоефективних аналгетиків. Біль, у першу чергу, є механізмом виживання та попереджає про потенційне або фактичне пошкодження тканин, проявляється певними вегетативними, психологічними та поведінковими реакціями. Біль класифікують залежно від етіологічних і патогенетичних чинників, тривалості больових відчуттів, клінічних й інших факторів. За патофізіологічними механізмами та клінічними проявами виділяють ноцицептивний, неноцицептивний або невропатичний та ноципластичний (дисфункціональний) різновиди болю. Процес формування болю включає чотири послідовних етапи: трансдукцію, трансмісію, трансформацію (пластичність) і перцепцію (сприйняття). В організмі людини існує динамічна рівновага між ноцицептивною та антиноцицептивною системами, які утворені різними структурами головного мозку та забезпечують захисний механізм ендогенної аналгезії через опіатної та неопіатної нейрональних систем. Основний механізм аналгезії полягає в нейрохімічному блокуванні нервової імпульсації пре- та постсинаптичних мембран за допомогою катехоламінів, серотоніну, ендогенних опіоїдних (енкефаліни, ендорфіни, динорфіни) і неопіоїдних (ангіотензин, нейротензин, холецистокінін та ін.) речовин, а також шляхом гальмування нейромедіаторів больової чутливості. Використання знеболюючих препаратів залежить від виду больового синдрому та ступеню його вираженості.