Пульсоксиметрія: методика проведення, показники, їх клінічна трактовка та критерії діагностики захворювань органів дихання

Abstract

Пульсоксиметрія є важливим неінвазивним інструментом для оцінки дихальної системи з моменту її впровадження приблизно 30-річної розробки. За цей період було досягнуто значного технологічного прогресу в комерційно доступних пульсоксиметрах, що дозволило краще діагностувати та контролювати ефективність лікування пацієнтів з різною патологією внутрішніх захворювань. Однак ще бракує точності, оскільки вона ще недостатньо точна і дає похибку в 3–4% при вимірюваннях, у важкохворих пацієнтів і недоношених новонароджених. В нормі SpO2 становить 95–98 % (у людей, старших за 70 років – 94–98 %), а при кисневій терапії може досягати 99–100 %. Пульсоксиметрія має ряд переваг у простоті застосування, доступності у порівнянні з аналізом газів крові, що значно покращує роботу лікаря в контролі за ефективністю проведеної терапії.