Короткий опис (реферат):
Мета дослідження – вивчити вміст гідроксипроліну в печінці й нирках, оцінити його зв’язок з сироватковим вмістом TGF-b та IGF-1 за хронічного токсичного гепатиту (індукованого тетрахлорметаном й етанолом) та корекції лізиноприлом і L-аргініном L-глутаматом (препарат порівняння). Дослідження виконані на 48 білих нелінійних щурах-самицях віком 1,5 місяця з масою тіла 60–80 г. Тварини були поділені на чотири групи: 1 група – інтактні щурі; 2 група – тварини з хронічним токсичним гепатитом, який моделювали шляхом інтрагастрального введення 20 % олійного розчину тетрахлорметану в дозі 0,1 мл/100 г маси двічі на тиждень у комбінації з 5 % розчином етанолу протягом 8 тижнів; 3 група – тварини з хронічним токсичним гепатитом, які протягом 8 тижнів отримували лікування лізиноприлом (20 мг/кг/добу, інтрагастрально); 4 група – тварини з хронічним токсичним гепатитом, які отримували лікування препаратом порівняння L-аргініном L-глутаматом (35 мг/ кг/добу, інтрагастрально). У сироватці крові визначали вміст трансформуючого фактора росту бета (TGF-b) та інсуліноподібного фактора росту 1 (IGF-1) імуноферментними методами. У постядерних супернатантах гомогенатів печінки та нирок визначали вміст вільного гідроксипроліну за реакцією з пара-диметиламінобензальдегідом. Хронічний токсичний гепатит супроводжувався порушеннями обміну колагену та розвитком фіброзу печінки й нирок, про що свідчило зростання вмісту вільного гідроксипроліну відповідно на 52,7 і 39,2 % (p < 0,05) у печінці та нирках щурів порівняно з показниками контрольної групи. Реєструвалось також вірогідне збільшення вмісту TGF-b та IGF-1 у сироватці крові відповідно на 13,5 і 13,7 % порівняно з контролем. За цих умов рівні TGF-b та IGF-1 у сироватці крові корелювали з вмістом вільного гідроксипроліну в печінці та нирках (r = 0,62–0,82, p < 0,05). Застосування лізиноприлу за хронічного токсичного гепатиту виявляло антифіброгенну дію в печінці та нирках (вміст вільного гідроксипроліну в печінці та нирках на 23,2 і 24,7 % менший порівняно з нелікованими тваринами, p < 0,05), яка перевищувала таку в препарату порівняння L-аргініну L-глутамату. Антифіброгенна дія лізиноприлу асоціювалась з достовірним зниженням сироваткових рівнів TGF-b та IGF-1 відповідно на 54,1 і 12,1 % (p < 0,05) порівняно з нелікованими тваринами (r = 0,58–0,78, p < 0,05). Отримані дані дозволяють рекомендувати застосування лізиноприлу з метою профілактики фіброзу печінки та нирок за хронічного токсичного гепатиту.
