Вплив часу початку та інтенсивності статинотерапії на результати лікування у пацієнтів, що перенесли ішемічний інсульт – шляхи покращення цих результатів

Abstract

Ішемічний інсульт, часто спричинений атеросклерозом, залишається однією з найпоширеніших причин інвалідизації та смертності в усьому світі. Щороку відбувається близько 15 мільйонів перших інсультів, а близько 6 мільйонів людей помирають від їхніх наслідків. Хоча дана патологія є серйозною загрозою для здоров’я, за останні десятиліття завдяки вдосконаленню методів діагностики та лікування, а також більш ефективному контролю факторів ризику, вдалося досягти значного зниження смертності від цієї хвороби в багатьох країнах світу. Статини – це препарати, які знижують рівень холестерину, є ефективним засобом вторинної профілактики. Однак, оптимальна стратегія застосування цих медикаментів в постінсультному періоді досі залишається дискусійною. Незважаючи на позитивні результати ранніх досліджень, останні мета-аналізи науковців світу не дають однозначної відповіді на питання про найкращий час початку та дозування терапії цими лікарськми засобами. Метою нашого дослідження було провести комплексний аналіз наукових даних щодо статинотерапії після виникнення гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК) за ішемічним типом, сприяти глибшому розумінню механізмів гіполіпідемічної дії даної групи медикаментів, а також розробити профілактичні рекомендації для оптимізації лікування та профілактики повторних цереброваскулярних подій. Провести ретроспективний аналіз наукових публікацій за період 2015-2024 рр. в таких базах даних, як MEDLINE/PubMed, Karger та EMBASE/Ovid, з метою оцінки впливу часу початку та інтенсивності ліпідознижувальної терапії на результати лікування пацієнтів, що перенесли інфаркт головного мозку. Особливу увагу приділити порівнянню ефективності та безпеки негайної та поступової інтенсифікації статинотерапії. Американська асоціація інсульту та Американська кардіологічна асоціація оновили свої рекомендації щодо попередження повторних випадків захворювання, в яких підкреслюються важливість досліджуваної групи препаратів у зниженні ризику серцево-судинних захворювань у пацієнтів, які вже перенесли ГПМК або транзиторну ішемічну атаку. І одним з основних факторів ризику, що сприяють розвитку даної патології, поряд з гіпертензією, діабетом та курінням є дисліпідемія. Вона також відіграє значну роль у виникненні ішемічної хвороби серця та захворювань периферичних судин, включаючи інсульт. Результати попередніх досліджень щодо ефективності статинів у профілактиці рецидивів ішемічного ураження мозку є неоднозначними. Хоча деякі мета-аналізи вказують на тенденцію до зниження абсолютного ризику повторних випадків у пацієнтів, що отримують дані лікарські засоби, інші дослідження демонструють протилежні результати. Більш того, дослідження Amarenco P., Bogousslavsky J., Callahan A. виявили підвищений ризик внутрішньомозкового крововиливу (ВМК) у пацієнтів, які приймали ліпідознижувальні препарати, особливо серед чоловіків та осіб старшого віку. Отже, питання про безпеку та ефективність статинотерапії у пацієнтів після ішемічного інсульту залишається дискусійним і потребує додаткових досліджень для встановлення чітких рекомендацій. Тому продовження наукових досліджень у цій сфері відкриє нові перспективи для розробки ефективніших схем статинотерапії після інфаркту мозку. Отримані дані дозволять розробити персоніфіковані підходи до лікування, що враховуватимуть індивідуальні особливості кожного пацієнта. Це, в свою чергу, сприятиме зниженню ускладнень та смертності від цереброваскулярних захворювань внаслідок ГПМК, а також зменшить навантаження на систему охорони здоров'я (СОЗ)