Ходьба людини

Abstract

У монографії узагальнено дані світової літератури та досліджень авторів стосовно характеристик та механізмів регуляції ходьби людини в практично здорових осіб різного віку (підліткового, юнацького, середнього, зрілого, похилого) в умовах різних фізіологічних парадигм та при неврологічних захворюваннях. У дослідженнях використано автоматизовану систему GAITRite®, виробництва США (CIR Systems Inc.,Clifton, NJ). Визначали наступні параметри: швидкість ходьби, кількість кроків при проході доріжкою, кількість кроків за хвилину, довжина кроку, довжина подвійного кроку, співвідношення довжини кроку до довжини нижньої кінцівки, ширина бази опори, час кроку, час крокового циклу, час переносу стопи, час опори, час опори на обидві стопи, структура крокового циклу, інтегральний показник якості, «нормальності» ходьби – FAP. Усього обстежено 952 особи. Обгрунтовуються отриманими результатами висновки про те, що регуляція просторово-часових параметрів ходьби людини залежить від роботи усіх рівнів нервової системи. Базовий просторово-часовий паттерн ініціюється центральними генераторами ритму спинного мозку, робота яких задається та модулюється надсегментарними структурами, а нашаровані команди з кори головного мозку можуть досить суттєво змінити базовий малюнок, створивши відповідну просторово-часову модель ходьби. З урахуванням змін кількісних та якісних показників ходьби при різних фізіологічних парадигмах, зробиться важливий висновок, що ходьба не є автоматизованим процесом, а потребує використання різноманітних додаткових ресурсів ЦНС, насамперед уваги та когнітивних ресурсів.