Короткий опис (реферат):
Ожиріння та дефіцит вітаміну D, зокрема у вагітних жінок, є проблемами громадського здоров’я. Гестаційне збільшення маси тіла відображає численні ендокринні та метаболічні зміни, що відбуваються в організмі матері під час фізіологічної адаптації до вагітності, особливості енергетичного забезпечення плода та підготовки до лактації. Патологічне збільшення маси тіла вважається значущим та незалежним чинником ризику акушерських і перинатальних ускладнень, таких як вища частота кесаревого розтину та нижчий рівень грудного вигодовування, порівняно з жінками з нормальним індексом маси тіла (ІМТ). У вагітних із ожирінням зростає ризик таких несприятливих антенатальних наслідків: гестаційна ендотеліопатія, порушення рівня глюкози натще і порушення толерантності до глюкозита гестаційний діабет; невиношування вагітності; антенатальна загибель плода; прееклампсія (ПЕ); венозний тромбоемболізм; аномалії рос- ту та розвитку плода; материнська смертність. Слід зазначити, що статус вітаміну D (концентрація 25-гідроксивітаміну D – 25(OH)D) під час вагітності має зворотну кореляцію з ІМТ матері. У вагітних жінок збільшення ІМТ на 5 одиниць було пов’язане зі зниженням 25(OH)D на 4,2 нмоль/л і 2,8 нмоль/л у зимові та літні місяці відповідно. Зважаючи на сучасні тренди доказової медицини, потрібна чітка обґрунтована концепція «персонального» призначення вітаміну D. Припускають, що потреба у вживанні холекальциферолу залежить від особистого індексу відповіді на вітамін D при ожирінні. Саме тому, на нашу думку, можливість визначати динаміку маркерів ліпідного метаболізму внаслідок саплементації вітаміну D може стати цікавою перспективою для оцінювання ефективності профілактичної терапії у вагітних із ожирінням.