Невиношування вагітності у жінок із завмерлою вагітністю в анамнезі (огляд літератури)

Abstract

До числа пріоритетних напрямків сучасного акушерства відносяться питання охорони здоров’я матері і її дітей. Одним із актуальних аспектів цієї проблеми є вирішення питань, пов’язаних із втратами вагітності. Незважаючи на численні дослідження з проблеми невиношування вагітності, частота цієї патології залишається високою, становить 15–25% бажаних вагітностей і на сьогоднішній день не має тенденції до зниження. При цьому не є винятком і проблема завмерлої вагітності (ЗВ), яка на сьогодні є достатньо актуальною, що підтверджується надзвичайно високою питомою вагою її в структурі невиношування вагітності. Частота ЗВ серед випадків мимовільних викиднів на ранніх термінах збільшилась з 10–20% [16] до 45–88,6% в останні роки [16]. За даними Міністерства охорони здоров’я України майже кожна п’ята вагітність закінчується мимовільним абортом, при цьому 75–80% викиднів відбуваються до 12 тиж [2]. Вагітність, що не розвивається, складає 45–88,6% ранніх мимовільних викиднів [16]. Втрата бажаної вагітності, незалежно від її термінів, має не тільки медичне, але й важливе соціальне значення, тому що позначається на рівні народжуваності, на психоемоційному стані жінки. Тривала внутрішньоматкова затримка плодового яйця негативно впливає на подальшу репродуктивну функцію, загрожує не тільки здоров’ю, але і життю жінки за рахунок можливих гемостазіологічних ускладнень.