Потреба інвалідів із патологією сполучної тканини в заходах медико-соціальної реабілітації

Abstract

З метою визначення потреб інвалідів із патологією сполучної тканини в заходах медико-соціальної реабілітації проаналізовано дані індивідуальних програм реабілітації (ІПР) у 27 737 інвалідів, які проходили освідчення на МСЕК у 2012 р. у 22 областях України. Отримані результати свідчать про комплексний характер потреб інвалідів: у відновному лікуванні (в 100,0% випадків), медичному спостереженні (64,43%), санаторно-курортному лікуванні (43,01%), реконструктивній хірургії (5,43%), психіатричній допомозі (1,87%); психолого-педагогічній реабілітації (15,7%), фізичній реабілітації (60,39%), лікувальній фізкультурі (40,66%), лікувальному масажі (36,16%), ерготерапії (2,34%), професійній реабілітації (26,7%), експертизі потенційних професійних здібностей (17,20%), професійній орієнтації (13,02%), професійному відборі (10,42%), професійній підготовці, перепідготовці, освіті (6,17%), трудовій реабілітації (52,4%), пристосуванні робочого місця з урахуванням особливих потреб інваліда (14,55%), раціональному працевлаштуванні (60,13%), соціальній та побутовій реабілітації (2,8%), засобах пересування (31,3%), спеціальних засобах для самообслуговування (0,65%), засобах для догляду (2,06%), протезних виробах (27,02%), виробах медичного призначення (1,77%). Потреби інвалідів І групи суттєво відрізнялися від потреб інвалідів ІІ-ІІІ груп у лікувальному масажі, засобах пересування та догляду); інвалідів ІІ-ІІІ груп — у санаторно-курортному лікуванні, ЛФК, заходах професійної, трудової реабілітації; інвалідів ІІ порівняно з ІІІ групою — у засобах пересування та догляду. Вищевикладене дозволяє диференційовано планувати організацію медико-соціальної реабілітації залежно від виду реабілітаційних заходів і тяжкості інвалідності.