Сучасні принципи діагностики та лікування дисліпідемії у хворих на антифосфоліпідний синдром

Abstract

В методичних рекомендаціях йдеться про те, що порушення ліпідного обміну є важливим фактором розвитку серцево-судинних ускладнень (ССУ) у хворих на антифосфоліпідний синдром (АФС). Своєчасна і правильна діагностика дисліпідемії, оцінка супутніх факторів ризику розвитку ССУ є необхідними умовами організації їх раціональної профілактики та терапії у даної категорії хворих. У хворих на АФС ризик розвитку ССУ можна співставити із таким у пацієнтів з ІХС, тому вони вимагають активної корекції ліпідних порушень. У таких пацієнтів слід домогтися оптимізації ліпідного профілю, в першу чергу показників ЗХС, ТГ і ХС ЛВП. Немає сенсу обмежуватися тільки немедикаментозною терапією, в більшості випадків необхідно відразу розпочати і гіполіпідемічне медикаментозне лікування, оскільки високий ризик серцево-судинних ускладнень реєструється у майже 20% хворих на АФС, а частота реєстрації дисліпідемії сягає 60%. Мета терапії – знизити вміст ХС ЛПНЩ <2,5 ммоль/л (100 мг/дл) і підвищити ХС ЛПВЩ> 1,0 ммоль/л (40 мг/дл) у чоловіків і 1,2 ммоль/л (46 мг/дл) у жінок. Рівень ТГ <1,7 ммоль/л (150 мг/дл) вважається оптимальним у всіх випадках. Статини є препаратами першої лінії, оскільки вони найбільш ефективно знижують частоту різних серцево-судинних ускладнень. Однак, у випадках вираженої гіпертригліцеридемії і гіпоальфаліпопротеїнеміі, препаратами вибору можуть бути фібрати. Важливим аспектом профілактики ССУ і атеросклерозу у хворих на АФС є виявлення осіб з порушеним ліпідним обміном без клінічних проявів ІХС. Сьогодні існують переконливі дані доказової медицини про необхідність цілеспрямованого лікування цих категорій пацієнтів. Проводячи гіполіпідемічну терапію, не можна забувати про корекцію всіх інших факторів ризику: припинення куріння, оптимізація ваги і АТ, нормалізація рівня глюкози, регулярне виконання фізичних вправ – все це обов'язкові і необхідні компоненти сучасної терапії, спрямованої на зниження ризику і попередження розвитку основних серцево-судинних ускладнень. Методичні рекомендації призначені для лікарів-терапевтів, кардіологів ревматологів, клінічних фармакологів, дієтологів, лікарів загальної практики, студентів старших курсів медичних вузів.