Особливості діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з атиповими проявами

Abstract

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – одне з розповсюджених потенційно небезпечних гастроентерологічних захворювань, яке експерти ВООЗ вважають хворобою ХХІ століття (В.T. Ивашкин, 2000; G. Holtmann, 2001). Симптоми ГЕРХ спостерігаються майже у 40% дорослого населення, значно знижують якість життя хворих (E.Dimenas, 1998). Часто це призводить до зловживання безрецептурними антацидами і запізнілого звернення по медичну допомогу (В.Л.Тельнов, 2002; C.Williams, 1998). За рахунок рецидивування існує тенденція до зростання числа ускладнень ГЕРХ (V. Savarino, P. Dulbecco, 2004), в тому числі і стравоходу Барретта (СБ) – однієї з причин аденокарциноми стравоходу (N. Shaheen, 2002). ГЕРХ часто супроводжується атиповими проявами, ускладнюючи діагностику (А. Chandra, 2004). Проблеми діагностики ГЕРХ пов’язані також з недостатньою інформованістю населення та низькою настороженістю лікарів. В медичних закладах України часто відсутнє обладнання для об’єктивної діагностики ГЕРХ (В.М. Чернобровий та співавт., 2005). Актуальність проблеми полягає також у великих витратах на лікування ГЕРХ та її ускладнень. Наявність широкого арсеналу лікарських засобів не завжди гарантує одужання хворого, а новітні хірургічні методи бувають малоефективними (J. Hatlebakk et al., 1999). Резистентність до фармакологічного лікування, атиповий перебіг та рецидиви диктують необхідність розробки нових засобів впливу на перебіг ГЕРХ (Р. Katz et al., 2001). Вирішення проблеми можливе через вивчення етіології та патогенезу захворювання, причин розвитку атипових симптомів і резистентності до терапії, за рахунок впровадження лікувальних засобів, спрямованих на патогенетичні складові ГЕРХ (Y.M Fouad, P.O. Katz, D.O. Castell, 2001). Одним з предикторів резистентності до фармакологічного лікування та розвитку атипової симптоматики вважається патологія хребта (П.Ф. Колісник, 2002). Через порушення регулюючого впливу сегментарної вегетативної нервової системи відбуваються патологічні зміни мікроциркуляції, трофіки, моторики, функціонального стану органів, ускладнюється перебіг захворювань (Ж.Х. Асратян, 1995; В.Ф. Кузнецов, 2000). Існують також роботи, що вивчають зв’язок захворювань органів травлення, зокрема стравоходу, з супутньою патологією хребта (Н.И. Воронцова, 1969; П.Ф. Колісник, 2004). Після 40 років патологію хребта виявляють практично у кожної людини, тому можливість вертеброгенних впливів на перебіг внутрішніх захворювань існує у більшості пацієнтів (М.А. Аль-Кадаси, 2003; П.Ф. Колісник, 2002). Але кількість робіт, присвячених вивченню цих впливів на перебіг та лікування ГЕРХ незначна (Т. Yamaguchi еt al., 2005). Дослідження причин атипового перебігу, розробка експрес-методів діагностики, ефективного лікування та профілактики ГЕРХ є важливим напрямком гастроентерології, вивчення шляхів подолання резистентності до лікування, попередження рецидивів та ускладнень ГЕРХ – важливе завдання медичної науки, втілення якого неможливе без урахування вертебрального впливу.