Антифосфоліпідні антитіла як фактори ризику серцево-судинних уражень у пацієнтів із антифосфоліпідним синдромом

Abstract

Наведено дані щодо поширеності різних класів антифосфоліпідних антитіл (АФЛ-АТ) в українській популяції пацієнтів із первинним (ПАФС) та вторинним антифосфоліпідним синдромом (ВАФС), оцінено їх зв’язок із перебігом захворювання та ураженням серцево-судинної системи. Підвищений рівень антитіл до кардіоліпіну класу IgG та β2-глікопротеїну-1 (β2-ГП-1) відзначено відповідно у 73,5 та 85,3% хворих із ПАФС та у 68,7 і 83,3% хворих із ВАФС та у 6,8 і 9% — практично здорових осіб. Гіперпродукція АФЛ-АТ у пацієнтів із АФС слабко залежить від віку пацієнтів, не має зв’язку зі статтю і тривалістю захворювання, однак тісно асоціюється з тяжкістю органних уражень та активністю захворювання. Підвищення рівня антитіл до кардіоліпіну та β2-ГП-1 у осіб із ПАФС та ВАФС тісно пов’язане з ураженням серцево-судинної системи, водночас поєднання декількох класів антитіл не збільшує частоти клінічних та субклінічних проявів атеросклеротичного ураження судин і серця.