Клінічна ефективність лікування хворих на негоспітальну пневмонію із використанням тіотриазоліну

Abstract

Мета дослідження - вивчити ефективність лікування хворих на негоспітальну пневмонію (НП) з включенням в комплекс лікувальних заходів метаболічного коректору тіотриазоліну. Матеріали та методи. Обстежено 120 хворих НП третьої групи - 61 чоловіка та 59 жінок, віком від 18 до 68 років. Контрольну групу склали 50 (41,6 %) пацієнтів та отримували традиційну терапію (антибіотики, муколітики), основну — 70 (58,4 %) хворих, яким наряду с базисною терапією додатково призначали тіотриазолін. Клінічну ефективність терапії визначали за результатами аналізу клінико-лабораторних і рентгенологічних даних, показників ендогенної інтоксикації (лейкоцитарного індексу інтоксикації, рівня середніх молекулярних пептидів, сорбційної здатності еритроцитів), адаптаційних реакцій організму до лікування, на 3-ю та 10-у добу перебування хворого в стаціонарі. Результати. В групі осіб, які додатково отримували тіотриазолін, раніше, ніж в контрольній групі, знижувались показники ендогенної інтоксикації (р < 0,001). В основній групі відмічалось достовірне зменшення кількості несприятливих реакцій (переактивації, гострого та хронічного стресу) до 21,4 % на 3-ю добу госпіталізації (р < 0,01) та на 10-у добу — до 5,7 % (р < 0,001) порівняно з вихідними даними і відповідними показниками контрольної групи (р < 0,01). На 3-ю добу лікування в групі хворих, які додатково отримували тіотриазолін, відмічалось достовірне збільшення кількості сприятливих реакцій (реакції спокійної та підвищеної активації) до 69,9 % (р < 0,05), на 10-у добу — до 91,4 % (р < 0,01) проти початкових значень. В групі осіб, які додатково приймали тіотриазолін, відмічена більш виражена клінічна ефективність лікування порівняно з результатами базисної терапії. Висновок. Додаткове призначення тіотриазоліну дозволяє достовірно зменшити рівень ендогенної інтоксикації, позитивно впливає на перебіг запального процесу в легенях, прияє скороченню строків стаціонарного лікування.