Обґрунтування премедикації у стоматологічній практиці залежно від рівня тривожності на основі експериментального дослідження

Abstract

Підбір препарату для премедикації залежно від рівня тривожності пацієнта на стоматологічному прийомі в клініці та експерименті. Методи: Роботу виконували в два етапи: експериментальне та клінічні дослідження. Експериментальне дослідження проводили на 28 білих нелінійних щурах-самцях для виявлення седативних властивостей Пдазе- паму, Адаптолу, Гліциседу. В клініці за допомогою інструментального методу дослідження ЗО пацієнтів розділили на три групи залежно від рівня тривожності (високий, середній, низький). На основі отриманих експериментальних даних результати впровадили в клініку. Результати: Всі три лікарські засоби виявили здатність зменшувати формування стресової поведінки у піддослідних тварин. За ступенем впливу на психоемоційну поведінку тварин та реакції засвоєння поля, найбільшу здатність зменшувати стресовість та формування тривожності тварин проявляв Пдазепам, дещо меншу - Гліцисед, та найменш вираженою була дія Адаптолу. Висновки: Пацієнтам із високим рівнем тривожності рекомендували приймати Гліцисед до початку стоматологічного втручання, із середнім рівнем психоемоційного напруження - Адаптол, а пацієнтам із низьким рівнем тривожності - методи нефармакологічної та вербальної підготовки.