Плагіат у мистецтві як виклик для культурної справжності в епоху цифровізації

Abstract

Об’єктом дослідження є процеси поширення плагіату в мистецтві в умовах цифровізації, його вплив на культурну автентичність, а також розроблення рекомендацій щодо вдосконалення механізмів захисту авторських прав та збереження оригінальності художніх творів. У процесі дослідження застосовано комплексний огляд літератури, що охоплює технічні, правові та соціокультурні джерела. Проведено gap-аналіз, який уможливив зіставлення «еталонного» рівня функціональності систем верифікації з фактичним станом їхньої реалізації в художніх галереях, на онлайн-платформах та в освітніх програмах. Для систематизації основних причин плагіату побудовано діаграму Ісікави (Fishbone), яка охоплює чотири групи факторів: технологічні, правові, соціально-освітні та організаційні. Отримані результати узагальнено в табличних форматах задля чіткого виявлення важливих прогалин і вразливих місць у поточних практиках захисту авторських прав. З’ясовано, що технічні рішення, зокрема GAN-аналіз і система DE-FAKE, забезпечують точність виявлення підробок понад 90 %, проте їхня широкомасштабна інтеграція залишається обмеженою. У правовій сфері зафіксовано «сіру зону» щодо статусу творів, створених із залученням ШІ: відсутність чітко визначених норм авторства та механізмів компенсації зумовлює ризики експлуатації даних митців. Соціально-освітні системи недостатньо оснащені алгоритмічними інструментами для запобігання плагіату, а організаційна фрагментованість галерей, маркетплейсів і закладів освіти ускладнює обмін результатами верифікації та уніфікацію стандартів. У висновках підсумовано, що для захисту культурної справжності необхідне впровадження комплексної стратегії, яка поєднує високоточні технічні засоби детекції (із виходом за межі дослідницьких прототипів), оновлену нормативно-правову базу з чітким визначенням статусу творів, створених із залученням штучного інтелекту, а також прозорі правила використання навчальних даних. Важливим складником такої стратегії є також систематичні освітні ініціативи, спрямовані на підвищення цифрової грамотності митців і здобувачів. Налагоджена координація між мистецькими інституціями, онлайн-платформами та органами влади сприятиме створенню єдиних стандартів аутентифікації й ефективних механізмів обміну даними, що забезпечить результативне виявлення та запобігання плагіату в умовах цифрового середовища.