Православна антропологія у контексті конструювання політичної ідеології

Abstract

Стаття присвячена дослідженню феномена концепції сакралізованої державності у Візантійській імперії та її впливу на формування релігійної свідомості православного світу. Аналізується взаємодія політичних і релігійних чинників, що визначали характер візантійської цивілізації, зокрема її здатність інтегрувати богословські та державницькі парадигми у єдину політико-релігійну систему. Доведено, що Візантія функціонувала не лише як політична структура, а й сакральний організм, що поєднував у собі функції збереження християнської віри та транслятора духовних архетипів. Особливу увагу приділено формуванню візантійського типу релігійної особистості, який вирізнявся авторитарним менталітетом, догматичною свідомістю, ізоляціоністською позицією у ставленні до інших культурних і релігійних традицій. Розкрито антропологічний вимір сакральності влади, що ґрунтувався на уявленні про імператора як "образа Божого" у земному світі та посередника між трансцендентним і соціальним порядком. Такий антропологічний вимір підкреслював персоніфікацію влади, у якій тілесність, ритуалізованість поведінки та обрядові практики набували особливого значення як знаки сакральної присутності в історії. Це зумовлювало не лише політичну легітимацію, а й формування певної моделі релігійної антропології, де влада ототожнювалася з особистістю монарха як носія божественної харизми. Встановлено, що постійна загроза Візантії зі Сходу та релігійно-культурний тиск латинського Заходу сприяли формуванню архетипів войовничості, духовної незламності та ортодоксальної консервативності. Простежено трансформацію християнської ідеї в етноцентричну, у межах якої православ’я дедалі більше ототожнювалося з грецькою національною та культурною ідентичністю. Встановлено, що концепція сакралізованої державності постає як багатовимірний феномен, який охоплює богословський, політичний та антропологічний рівні, формуючи унікальну систему релігійних уявлень.

The article is devoted to the study of the phenomenon of the concept of sacralized statehood in the Byzantine Empire and its influence on the Formation of a specific religious consciousness of the Orthodox world. The interaction of political and religious factors that determined the character of Byzantine civilization is analyzed, in particular its ability to integrate Theological and state paradigms into a single political and religious system. It is shown that Byzantium functioned not only as a political structure, but also as a sacred organism that combined the functions of preserving the Christian faith and translating spiritual archetypes. Particular attention is paid to the formation of the Byzantine type of religious personality, which was distinguished by an authoritarian mentality, dogmatic consciousness, and an isolationist position in relation to other cultural and religious traditions. The anthropological dimension of the sacredness of power is highlighted, which was based on the idea of the emperor as the "image of God" in the earthly world and a mediator between the transcendent and social order. Such an anthropological dimension emphasized the personification of power, in which corporeality, the symbolism of clothing, ritualized behavior and ritual practices acquired special significance as signs of sacred presence in history. This led not only to political legitimation, but also to the formation of a certain model of religious anthropology, where power was identified with the personality of the monarch as a bearer of divine charisma. It is established that the constant threat to Byzantium from the East and the religious and cultural pressure of the Latin West contributed to the formation of archetypes of militancy, spiritual indomitability and orthodox conservatism, which determined the mentality of Byzantine society. The transformation of the universalist Christian idea into an ethnocentric one is traced, within which Orthodoxy was increasingly identified with the Greek national and cultural identity. It is concluded that the concept of sacralized statehood appears as a multidimensional phenomenon, covering theological, political and anthropological levels, forming a unique system of religious ideas, models of legitimation and cultural archetypes, which decisively influenced the further development of Orthodox.