Нові підходи до вивчення історії українського державотворення

Abstract

В статті розглядаються проблеми реформування вищої освіти в Україні відповідно до Болонської конвенції, зазначаючи, що перехід до КМСОНП нерідко призводить до надмірної космополітизації та втрати національного інтелектуального продукту. Автор підкреслює, що неупереджене, науково обґрунтоване знання історії Батьківщини є тим фундаментом, на якому зростає любов до свого народу, повага до його минулого. Наскрізною та інтегративною проблемою у сучасній концепції історії України виступає державність, оскільки державотворчий процес визнано стрижнем суспільно-політичного життя. Концептуально доконаним є факт, що український народ протягом своєї історії мав свою політичну організацію у вигляді державності, що засвідчують "кульмінаційні хвилі" державотворення, зокрема Київська Русь, козацько-гетьманська держава, УНР та новітній період. Вивчення саме цих аспектів є найголовнішим у курсі соціогуманітарних наук, оскільки дає можливість виробити світогляд, самодостатність і національну гідність студентської молоді. Як писав видатний історик Михайло Грушевський, український народ "зложив проречисті свідоцтва своїх визначних культурних прикмет, багатих здібностей і здобутків довгого історичного життя".