Мультидисциплінарний підхід до комплексної реабілітації осіб зі слабозорістю

Abstract

У статті висвітлено сучасні аспекти реабілітації осіб із частковою втратою зору. Метою статті визначено обґрунтування ефективності і практичної доцільності мультидисциплінарного підходу до комплексної реабілітації осіб зі слабозорістю та пропозиція цільвої моделі інтеграції низькозорих сервісів у маршрути офтальмологічної допомоги. Використано наративний огляд рандомізованих клінічних випробувань, систематичних оглядів і метааналізів, клінічних настанов і міжнародних стандартів, а також критичний аналіз сучасних технологічних рішень (соціально асистивна робототехніка, XR, AI-застосунки). Доведено, що програми low vision rehabilitation достовірно підвищують якість життя, функціональну зорову спроможність, здатність до читання та мобільність; включення психоосвітніх і психотерапевтичних модулів зменшує депресивну симптоматику й навантаження на опікунів, а спеціалізовані втручання з орієнтування та мобільності знижують ризики падінь і підсилюють автономність. Технології XR, соціально асистивні роботи та системи комп’ютерного зору демонструють високий потенціал для навігації, візуального підсилення та самообслуговування, однак потребують масштабних випробувань у реальних умовах із пацієнт-орієнтованими кінцевими точками та економічною оцінкою. Запропонована модель передбачає міжпрофесійну команду (офтальмолог/оптометрист, терапевт із зниженої зорової функції, ерготерапевт, фахівець з орієнтування і мобільності, викладач реабілітації, психолог/соціальний працівник, ІТ-фахівець), стандартний маршрут «раннє виявлення → функціональне оцінювання → індивідуальний план → навчально-поведінкова програма з контрольованою «дозою» тренувань → моніторинг результатів», а також обов’язкове включення профілактики падінь і доступу до допоміжних технологій. Авторами статті зроблено висновок, що мультидисциплінарна реабілітація є доказово ефективною. Максимальний ефект досягається за умов раннього старту, безшовної взаємодії ланок допомоги, достатньої інтенсивності навчальних компонентів і системного вимірювання результатів. Пріоритети подальших досліджень – педіатрія, телереабілітація та економічна обґрунтованість сервісів.