Короткий опис (реферат):
У статті розглянуто питання ефективності та безпеки різних
протоколів очищення м’яких контактних лінз у режимі подовженого носіння,
зокрема в умовах соціальної нестабільності, спричиненої повномасштабною
війною в Україні. Зазначено, що подовжене носіння контактних лінз, попри свою
функціональну зручність, супроводжується підвищеним ризиком офтальмологічних ускладнень, включно з інфекційним кератитом, епітеліальними
ушкодженнями рогівки, мікроінфільтратами та іншими запальними реакціями.
Одним із ключових чинників мінімізації цих ризиків є належне очищення лінз,
проте в реальних умовах сучасного пацієнта рівень комплаєнсу часто
залишається низьким, що посилюється впливом хронічного стресу, порушень
сну та загального імунного виснаження.
Проаналізовано вплив посттравматичного стресового розладу, тривожності та порушень циркадного ритму на функціональний стан рогівки та
поведінкову дисципліну користувачів контактних лінз. Зроблено акцент на
важливості врахування психоемоційного контексту при оцінці ефективності
доглядових протоколів, зокрема в умовах війни та обмеженого доступу до
медичних послуг.
У межах проспективного клінічного дослідження досліджено три різні
протоколи очищення: стандартний багатоцільовий розчин із механічним тертям,
спрощений протокол без тертя, одностадійна пероксидна система. Дослідження
тривало 6 місяців із участю користувачів віком 18–45 років, які застосовували
лінзи в режимі подовженого носіння. Виконано клінічну та мікробіологічну
оцінку: визначено рівень мікробної контамінації лінз і контейнерів, наявність
епітеліальних ушкоджень, субклінічних запальних реакцій та частоту звернень
до офтальмолога.
Проаналізовано результати анкетного оцінювання суб’єктивного комфорту та рівня дотримання протоколу. Встановлено, що протокол із механічним тертям та подальшою дезінфекцією забезпечує найнижчу частоту контамінації й
ушкоджень, при високому рівні комплаєнсу. Пероксидна система показала
найвищу ефективність очищення, однак за умови дотримання процедури нейтралізації. Протокол без тертя супроводжувався найвищими ризиками ускладнень.
Сформульовано висновки щодо доцільності впровадження протоколів,
стійких до поведінкових помилок пацієнтів, та рекомендовано адаптувати
офтальмологічну практику до умов тривалого стресу й гуманітарних обмежень.
Стаття може слугувати основою для розробки клінічних алгоритмів догляду за
контактними лінзами в умовах обмеженого доступу до офтальмологічного
нагляду