Якість життя хворих на ендометріоз: у фокусі — больовий синдром та неврологічні розлади

Abstract

Актуальність. Ендометріоз суттєво впливає на якість життя хворих, адже є джерелом виснажливого больового синдрому, призводить до депресії, тривожності та порушень сну. Тому вивчення можливостей ефективного лікування цього захворювання та оцінка показників якості життя хворих є актуальним клінічним завданням. Мета: дослідити показники якості життя хворих на ендометріоз, використовуючи оцінку індексу якості життя, наявності та інтенсивності больового синдрому, а також неврологічних розладів у динаміці. Матеріали та методи. 120 хворих на генітальний ендометріоз віком від 19 до 44 років розділили на 2 групи дослідження: в одній групі після лапароскопічного видалення ендометріом призначили гормонотерапію, у другій — пептидну імунокорекцію. Упродовж клінічного моніторингу проведено оцінку індексу якості життя, а також проаналізовано вплив лікування на динаміку регресу клінічної симптоматики захворювання та його неврологічних наслідків. Результати. До початку лікування індекс якості життя пацієнток був на відносно низькому рівні: 41,0 ± 4,8 бала в групі дослідження 1 та 41,0± 4,8 бала в групі дослідження 2. У групі дослідження 1 індекс якості життя досяг свого максимального значення через 6 місяців після хірургічного втручання і становив 77,0 ± 5,5 бала, що на 75,0 % вище за вихідне значення. У групі дослідження 2 спостерігалася аналогічна динаміка зростання індексу якості життя, який у кінці періоду спостереження становив 84,0 ± 3,9 бала, що перевищує початкову цифру на 104,9 %. В обох досліджуваних групах упродовж усього періоду клінічного моніторингу ми спостерігали зменшення інтенсивності больового синдрому, а також поступове скорочення кількості пацієнток, які скаржилися на безсоння, депресивні розлади та тривожність. Висновки. Хірургічне лікування ендометріозу, призначення гормонотерапії та відновлення імунного гомеостазу задіяних органів є ефективними складниками комплексного менеджменту зазначеної категорії хворих. Зменшення інтенсивності, а згодом і усунення хронічного болю невідворотно покращує загальний стан хворих та якість їхнього життя.