Цифрові платформи і нові форми зайнятості: виклики конституційним гарантіям праці в Україні

Abstract

Вступ. У статті досліджено вплив цифровізації на сферу праці та трансформацію класичних трудових відносин під впливом розвитку гіг-економіки. Новітні форми зайнятості, зокрема гіг-робота через цифрові платформи, поставили під сумнів ефективність реалізації конституційних гарантій права на працю, справедливі та безпечні умови, соціальний захист і колективне представництво. Визначено основні особливості функціонування гіг-економіки в Україні, зокрема відсутність правового статусу гіг-працівників та проблеми із забезпеченням елементарних трудових прав. Мета. Метою статті є комплексний аналіз викликів, які створює гігекономіка для конституційних гарантій трудових прав, та формулювання напрямів удосконалення законодавства України з урахуванням міжнародного досвіду. Матеріали і методи. Дослідження ґрунтується на нормах Конституції України, Кодексу законів про працю, Закону України «Про охорону праці», міжнародно-правових актах (документи ILO, OECD, ЄС), а також аналітичних звітах і статистичних матеріалах платформ Uber, Glovo, Freelancehunt, Upwork. Методологічну основу становлять загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення), юридичні (формальноюридичний, порівняльно-правовий), логіко-семантичний та системний методи.Результати. З’ясовано, що гіг-працівники в Україні функціонують поза межами класичної системи трудових правовідносин, оскільки більшість платформ оформляють взаємодію через цивільно-правові договори або публічні оферти. Це призводить до виключення гіг-працівників із системи соціального страхування, захисту від звільнення, компенсацій у разі травм або хвороби. У статті проведено аналіз особливостей гігдоговорів, визначено їхні відмінності від трудових контрактів. Показано, що відсутність нормативного регулювання призводить до дискримінації гіг-працівників щодо доступу до базових трудових гарантій. Проведено порівняльний аналіз правових підходів до регулювання гігекономіки у країнах Європейського Союзу, Великій Британії, Італії, Франції, Нідерландах. Встановлено, що позитивний ефект має підхід, за яким при наявності елементів контролю платформа визнається роботодавцем, а виконавець — найманим працівником. Запропоновано шляхи вдосконалення українського законодавства, зокрема: введення дефініцій «гіг-працівник», «цифрова платформа», «гіг-договір»; створення умов для соціального страхування гіг-працівників; впровадження стандартів безпеки праці; гарантування права на профспілки та колективні переговори; розробка спеціального закону про гіг-економіку. Розвиток цифрових платформ вимагає переосмислення чинної моделі трудових правовідносин. Відсутність правового статусу гіг-працівників створює значні ризики для реалізації основоположних прав. Комплексне оновлення трудового законодавства України з урахуванням кращих міжнародних практик дозволить забезпечити належний рівень правового захисту осіб, зайнятих у гіг-економіці, і сприятиме стабільності та конкурентоздатності ринку праці. Перспективи. В подальших наукових дослідженнях пропонується вивчення особливостей національної судової практики щодо спорів між платформами та виконавцями, формуванні гібридних моделей правового регулювання, що враховують специфіку цифрової економіки, а також оцінці впливу гіг-економіки на стійкість ринку праці та соціальну систему України.