Роль сімейного лікаря у ранньому виявленні депресії та тривожних розладів

Abstract

Вступ. / Introductions: Депресивні та тривожні розлади є одними з найбільш поширених психічних розладів у світовій популяції, що значно знижують якість життя пацієнтів та підвищують ризик розвитку соматичних ускладнень. Згідно з даними ВООЗ, близько 4,4% населення світу страждає на депресію, а тривожні розлади зустрічаються у 3,6% людей. Часто симптоми цих розладів маскуються під соматичні скарги: болі у спині, головні болі, диспепсичні розлади тощо, що ускладнює їх ранню діагностику. На первинній ланці сфери охорони здоров’я сімейний лікар відіграє ключову роль у своєчасному виявленні психічних розладів, оскільки пацієнти найчастіше звертаються саме до нього. Рання діагностика та адекватне спостереження дозволяють знизити тяжкість перебігу, покращити якість життя та запобігти розвитку ускладнень. Мета роботи. / Aim. Проаналізувати ролі сімейного лікаря у ранньому виявленні депресії та тривожних розладів, визначити та встановити необхідні знання та навички лікаря для ефективного обстеження та моніторингу таких пацієнтів. Матеріали та методи. / Materials and methods. Дані наукових статей медичних інформаційних сайтів MedScape, Scopus, Pubmed, рекомендації ВООЗ, APA, NICE. Результати та обговорення. / Results and discussion. Рання діагностика депресії та тривожних розладів на первинній ланці потребує системного 96 підходу. Основними скринінговими інструментами є PHQ-9 (Patient Health Questionnaire-9) для оцінки депресивних симптомів та GAD-7 (Generalized Anxiety Disorder-7) для тривожних розладів. Використання цих анкет дозволяє стандартизовано оцінити тяжкість симптомів та відстежувати динаміку при повторних візитах. Сімейний лікар повинен знати клінічні ознаки депресії, включно з пригніченим настроєм, ангедонією, втратою енергії, порушенням сну, апетиту та концентрації уваги, а також наявністю суїцидальних думок. Тривожні розлади проявляються надмірною тривогою, нервозністю, напруженістю м’язів, тахікардією, порушенням сну і концентрації уваги. Важливо розпізнавати «соматичні маски» цих психічних розладів, наприклад пацієнт може скаржитися на біль у спині, голові, шлунково-кишкові симптоми, без явних органічних причин. Пацієнти з онкологічними захворюваннями становлять особливу групу ризику. Дослідження показують, що до 25-50% таких хворих протягом різних етапів лікування переживають депресивні епізоди та тривожні стани. Сімейний лікар у цьому випадку виконує роль першої ланки підтримки: проводить регулярні скринінги, оцінює психоемоційний стан, координує з іншими лікарями психотерапевтичну підтримку, допомагає пацієнтові навчитися методам самопідтримки, стратегіям релаксації та адаптації до життя з таким діагнозом. Ще одна група пацієнтів, у яких часто зустрічаються депресивні та тривожні симптоми – це хворі на синдром подразненого кишечника (СПК). Це захворювання характеризується хронічними болями у животі, порушенням акту дефекації та метеоризмом, що суттєво знижує якість життя. Емоційна дисрегуляція, тривога та депресивні симптоми можуть посилювати прояви цього захворювання, створюючи замкнене коло. У цьому випадку сімейний лікар проводить оцінку психоемоційного стану, використовує скринінгові інструменти, а також поєднує це з рекомендаціями щодо дієти, режиму фізичної активності, когнітивноповедінкової терапії тощо. Особливу увагу слід приділяти військовим та людям з видимими 97 проблемами зі здоров’ям (акне, алопеція, відсутність частин тіла, видимі опіки, порушення зору та слуху, неврологічні захворювання тощо). У таких пацієнтів депресивні та тривожні розлади часто пов’язані з порушенням самооцінки, соціальною ізоляцією, посттравматичними реакціями та стигмою. У таких випадках сімейний лікар повинен проводити скринінг на психічні розлади, оцінювати рівень функціональної активності та якості життя. Таким пацієнтам важливо пропонувати психоемоційну підтримку, надавати рекомендації щодо адаптації, при необхідності направити до психотерапевта. Зайвою не буде координація з іншими фахівцями для забезпечення соціальної та медичної підтримки. Ефективне обстеження включає ретельний анамнез, фізикальний огляд, оцінку функціонального стану пацієнта, використання вище згаданих стандартизованих опитувальників та оцінку факторів ризику (хронічні соматичні захворювання, стрес, спадковість, соціальні умови). Результати досліджень показують, що систематичне впровадження скринінгових інструментів на первинній ланці підвищує ранню діагностику цих розладів на 30-50%. Сімейний лікар повинен мати знання щодо фармакотерапії (антидепресанти, анксиолітики) та психотерапевтичних методів (когнітивноповедінкова терапія, мотиваційні інтерв’ю тощо) і розуміти показання для направлення до лікаря-психіатра або психотерапевта у разі тяжких форм. Ключовим аспектом є регулярний моніторинг пацієнта: оцінка ефективності терапії, контроль побічних ефектів препаратів, підтримка пацієнта та корекція способу життя у різних його аспектах. Також важливою залишається ефективна комунікація з пацієнтом, яка вибудовується через створення довіри, заохочення до відкритого обговорення симптомів, мотивацію до дотримання лікувальних та профілактичних заходів. Таким чином, роль сімейного лікаря полягає не тільки у ранній діагностиці, а й у комплексному веденні пацієнта, моніторингу його стану та профілактиці рецидивів. 98 Висновки. / Conclusions. Сімейний лікар є ключовою ланкою у ранньому виявленні депресії та тривожних розладів. Ефективне обстеження пацієнтів потребує знання клінічних проявів, соматичних масок психічних розладів, вміння використовувати стандартизовані скринінгові інструменти, оцінювати фактори ризику та проводити регулярний моніторинг стану. Рання діагностика та систематичне спостереження на первинній ланці дозволяють покращити якість життя пацієнтів, попередити прогресування захворювання та знизити ризик ускладнень