Морфофункціональні особливості стану жирової тканини фасцій та м’язів у людей з ожирінням

Abstract

Мета роботи – порівняти будову жирової клітковини та м’язової тканини в людей з різною масою тіла. Актуальність дослідження полягає в з’ясуванні особливостей змін архітектоніки жирової тканини залежно від збільшення маси тіла та у визначенні їхнього значення для розуміння рівня безпечності проведення хірургічних утручань у пацієнтів з різними ступенями ожиріння. Нами досліджено будову жирової тканини corpus adiposum lumbogluteale, підшкірної жирової клітковини стегна, m. gluteus maximus і m. biceps femoris у 30 осіб обох статей віком 40–60 років, які раптово померли від ускладнень гіпертонічної хвороби та мали різний ступінь первинного ожиріння, а також у 10 осіб із нормальною масою тіла, які загинули від механічних травм. Мікропрепарати розподілили на п’ять груп: 1-ша група (контрольна) – гістологічні препарати, отримані від померлих осіб із нормальною масою тіла; 2-га – з надлишковою масою тіла; 3-тя – з першим ступенем ожиріння; 4-та – з другим та 5-та – з третім ступенем ожиріння. Встановлено, що зі збільшенням ступеня ожиріння відбувається збільшення розмірів адипоцитів, а також зменшення товщини і кількості міжчасточкових перетинок жирової тканини сідничної ділянки та стегна. На тлі прогресування ожиріння у скелетних м’язах з’являються жирові клітини, що супроводжується заміною м’язових волокон і зменшенням відносного об’єму м’язової тканини. За характером гістологічних змін при різних ступенях ожиріння одночасно виявляються два види ожиріння – гіпертрофічне і гіперпластичне, причому останнє переважає на початкових етапах розвитку ожиріння. Зі збільшенням ступеня ожиріння прогресивно зростають дистрофічні та компенсаторно-пристосувальні зміни в скелетній м’язовій тканині, знижуючи її функціональні можливості. Морфологічні особливості жирової тканини, фасціальних футлярів і прошарків сідничної ділянки та стегна при ожирінні створюють умови для масивного поширення гострих гнійно-запальних процесів у разі їхнього виникнення, адже ожиріння є фактором ризику розвитку хірургічної інфекції, зокрема після абдомінальних хірургічних утручань.