Короткий опис (реферат):
Вивчення біомаркерів у пацієнтів критичної медицини проводиться з метою діагностики життєзагрожуючих станів, проведення відповідної класифікації, визначення прогнозу та динамічного спостереження відповіді на інтенсивну терапію. Мета – дослідження динаміки натрійуретичного пептиду у відповідь на інфузію болюсу 0,9% NaCl у
пацієнтів із гострою хірургічною патологією черевної порожнини та внутрішньочеревною гіпертензією. У дослідження було залучено 30 пацієнтів із гострою хірургічною патологією черевної порожнини, середній вік хворих склав 56,6±18,39 років. На першому етапі дослідження, після стабілізації стану, пацієнтам проводили вимірювання внутрішньочеревного тиску, розрахунок абдомінального перфузійного тиску, визначення рівнів натрійуретичного пептиду. Далі, кожному пацієнту вводили болюс 0,9% NaCl в дозі 400 мл за 60 хв. Повторно вимірювали внутрішньочеревний тиск, розрахунок абдомінального перфузійного тиску та визначення рівнів натрійуретичного пептиду. В подальшому проведено розподіл пацієнтів на групи в залежності від наявності внутрішньочеревної гіпертензії або її відсутності, обчислення вищезазначених показників та визначення кореляцій шляхом використання статистичних методів. Статистична обробка даних була проведена за допомогою формул електроних таблиць Micro-soft Excel із розрахунком середнього значення величин в групах, стандартного відхилення для кожної з груп та двовибірковим t-тестом зі змінною дисперсією. Середні рівні внутрішньочеревного тиску становили 11,56±5,48 мм рт. ст., абдомінального перфузійного тиску 66,18±13,18 мм рт. ст. відповідно, а NT-proBNP 2143,92±3194,14 пг/мл. Після введення болюсу 0,9% NaCl на 60-й хвилині середній рівень ВЧерТ становив 11,92±4,43 мм рт. ст., АПТ – 66,57±13,16 мм рт. ст., NT-proBNP – 2548,81±3194,14 пг/мл відповідно (р≥0,05). При дослідженні динаміки рівнів натрійуретичного пептиду в групах пацієнтів з наявністю або відсутністю проявів внутрішньочеревної гіпертензії також було відзначено відсутність достовірної різниці в показника обох груп пацієнтів на 0 хв (4499,55±4016,78 пг/мл проти 1825,87±938,04 пг/мл, та 60-й хвилинах (5156,97±4742,56 пг/мл проти 1924,09±1027,38 пг/мл, але із суттєвим наближенням до показників достовірності, р=0,059 та р=0,062 відповідно. Використання біомаркерів в медицині критичних станів є перспективним напрямом та черговим кроком до персоніфікованого підходу до інтенсивної терапії, що повинно бути частиною стратегії по покращенню стратифікації ризиків, визначенню динаміки перебігу захворювання, та корекції лікування. Сімейство натрійуретичних пептидів може бути одним з напрямів оцінки реакції серцево-судинної системи на волемічне навантаження у пацієнтів з наявною внутрішньочеревною гіпертензією.
