Репозиторій Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова

Предиктори формування синдрому внутрішньочеревної гіпертензії при тупій травмі живота

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Креньов, К. Ю. uk_UA
dc.contributor.author Суходоля, А. І. uk_UA
dc.contributor.author Лобода, І. В. uk_UA
dc.date.accessioned 2025-11-20T09:02:15Z
dc.date.available 2025-11-20T09:02:15Z
dc.date.issued 2025
dc.identifier.citation Креньов К. Ю. Предиктори формування синдрому внутрішньочеревної гіпертензії при тупій травмі живота / К. Ю. Креньов, А. І. Суходоля, І. В. Лобода // Шпитальна хірургія. Журнал ім. Л. Я. Ковальчука. – 2025. – № 1. – С.63–71. – DOI: 10.11603/2414-4533.2025.1.15180 uk_UA
dc.identifier.other DOI: 10.11603/2414-4533.2025.1.15180
dc.identifier.uri https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/10559 en
dc.description.abstract Мета роботи: визначити предиктори формування синдрому внутрішньочеревної гіпертензії у пацієнтів із політравмою та поєднаною травмою, що ускладнена тупою травмою органів черевної порожнини. Матеріали і методи. У дослідження залучено 28 пацієнтів із політравмою та поєднаною травмою, яких поділили на групи залежно від рівня внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ). Розподіл відбувався в кінці першої доби після первинної стабілізації пацієнтів. Вимірювання внутрішньочеревного тиску проводили у сечовому міхурі згідно з рекомендаціями світової спілки щодо вивчення ВЧГ та абдомінального компартмент-синдрому (WSACS, 2013). Критерієм розвитку ВЧГ було визначення підвищеного внутрішньочеревного тиску в двох послідовних вимірюваннях протягом 6 год. Статистичну обробку даних проводили з використанням формул Windows 11 Microsoft Office Excel з визначенням t-критерію Стьюдента, вирахуванням p-похибки. Визначення рівнів NT-proBNP виконували з використанням тест-систем Exdia Precision Biosensor Inc. Republic of Korea (нормальний рівень – менше 125 пг/мл). Результати. При аналізі даних виявлено достовірну відмінність у рівнях внутрішньочеревного тиску в пацієнтів із дослідних груп на 24-ту ((7,73±2,13) мм рт. ст. проти (16,4±5,0) мм рт. ст., р≤0,05) та 30-ту ((7,6±1,99) мм рт. ст. проти (13,08±2,98) мм рт. ст., р≤0,05) год. Також достовірні відмінності були при аналізі рівня тромбоцитів у кінці першої доби лікування ((217,67±128,44) Т/л в групі хворих без ВЧГ проти (180,25±93,96) Т/л у групі пацієнтів із сформованою ВЧГ, р≤0,01. На межі достовірності (р=0,057) були використані об’єми препаратів крові, так в групі без формування синдрому ВЧГ об’єм трансфузій у першу добу становив (549,87±448,42) мл проти (982,92±686,59) мл у пацієнтів із сформованим синдромом ВЧГ. Висновки. Лабороторними та клінічними маркерами, визначеними у пацієнтів із синдромом ВЧГ при тупій травмі, були зниження рівня тромбоцитів (р≤0,01) та потреба в об’ємних гемотрансфузіях, однак цей показник був на межі достовірності (р=0,057) uk_UA
dc.language.iso uk_UA_ uk_UA
dc.publisher Шпитальна хірургія. Журнал ім. Л. Я. Ковальчука uk_UA
dc.subject інфузійна терапія uk_UA
dc.subject внутрішньочеревна гіпертензія uk_UA
dc.subject натрійуретичний пептид uk_UA
dc.subject абдомінальний перфузійний тиск uk_UA
dc.title Предиктори формування синдрому внутрішньочеревної гіпертензії при тупій травмі живота uk_UA
dc.type Article en


Файли цього елементу

Даний матеріал зустрічається у наступних зібраннях

Показати скорочений опис матеріалу

Пошук


Перегляд

Мій обліковий запис

Статистика