Психогігієнічні проблеми профілактики та корекції особливостей особистості віл-інфікованих

Abstract

Епідемія ВІЛ-інфекції зумовила необхідність активного вивчення адаптаційних можливостей ВІЛ-інфікованих осіб, а також пошуку ефективних засобів для надання їм адекватної медичної, психологічної та психогігієнічної допомоги,забезпечення відповідної соціальної підтримки. Метою дослідження було проаналізувати науково-теоретичний матеріалз питань первинної, вторинної та третинної профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, особливостей психічного стану ВІЛ-інфікованих осіб та визначити перспективи подальшого вивчення. Здійснено оглядовий аналіз наукової літератури, статей у фахових журналах PubMed, Scopus, Web of Science, ретроспективний аналіз сучасної літератури з теми дослідження за період 2013-2023 рр. Діагноз ВІЛ-інфекції в повному розумінні його змісту є надзвичайно серйозним викликом для фізичних, психічних та соціальних можливостей людини. Повідомлення пацієнту про ВІЛ-інфекцію – один з основних чинників, що сприяє розвитку астенічних розладів уже з першого дня встановлення серопозитивності, внаслідок переживань із вираженим психотравмувальним характером. Головною метою первинної профілактики ВІЛ-інфекції є запобігання зараженню. З огляду на це, підкреслено, що первинна профілактика є наймасовішою та неспецифічною, передбачає комплексне застосування педагогічних, психологічних, психогігієнічних та соціальних заходів,а її контингентом є загальна популяція – діти, підлітки, молодь, населення загалом. Вторинна профілактика спрямована на виявлення ВІЛ-інфікованих осіб та їх консультування з метою зміни звичного стилю життя та поведінки. Саме тому головною метою вторинної профілактики є трансформація дезадаптивних і псевдоадаптивних моделей ризикованої поведінки на більш адаптивну модель здорової поведінки. Третинна профілактика спрямована на попередження розвитку у ВІЛ-інфікованих осіб СНІДу, поліпшення якості їхнього життя, підтримку здоров’я та соціальну підтримку, відновлення особистості хворого СНІДом та його ефективного функціонування в соціальному середовищі після відповідного лікування. Ще один надзвичайно важливий напрям третинної профілактики полягає у зменшенні шкоди від вживання наркотичних засобів серед осіб, що ще не готові до припинення їхнього вживання. Отже, усе зазначене вище свідчить про необхідність поглибленого вивчення адаптаційних можливостей хворих на ВІЛ/СНІД на різних стадіях інфекційного процесу та зумовлюють нагальну потребу в розробці комплексу психогігієнічних заходів, спрямованих на покращення психоемоційного стану та якості життя ВІЛ-інфікованих осіб.