Синовіальні кісти у дітей: клініка, діагностика, лікування (аналітичний огляд літератури та власні спостереження)

Abstract

Актуальність. Синовіальні кісти структурно представляють собою муцинозні псевдопухлини, які зазвичай виникають із підлеглих суглобових капсул, бурс, сухожилкових оболонок або субхондрального відділу кістки. Синовіальні кісти у дітей є проблемою, що зустрічається в різних куточках світу, проте їх поширеність характеризується значними коливаннями залежно від типу утворення та його локалізації. Ганглійні кісти запʼястка, наприклад, є найбільш часто діагностованими серед доброякісних новоутворень мʼяких тканин у дітей в США та країнах Західної Європи, де вони складають значну частку від загальної кількості випадків. Водночас, у країнах Азії цей показник є дещо нижчим, що може бути повʼязано з різноманітними факторами, включаючи генетичну схильність та особливості способу життя. Мета роботи – звернути увагу лікарської спільноти до особливостей клініки, діагностики та лікування синовіальних кіст у дітей, продемонструвати власний досвід на клінічному випадку. Матеріали та методи. Проведено аналіз та узагальнення результатів наукових досліджень за 1998 – 2025 роки, відібраних на основі інформаційного пошуку у наукометричних базах даних Scopus, Web of Science, PubMed, MEDLINE, Google Scholar за ключовим словами «synovial cyst», «Beckerʼs cyst», «hygroma», «children», «surgical treatment». Найбільша кількість статей була представлена клінічними дослідженнями та презентацією клінічних випадків – 74%, для огляду літератури також були отримані дані із джерел літератури, що містили огляди літератури – 26%. Результати. Отже, точна частота гігром серед дітей наразі невідома. Так, за даними джерел літератури у пацієнтів віком до 20 років частота патології досягає 10% у популяції і менше 2% у дітей молодше 10 років. Однак, частота гігром насправді може бути значно більшою через певну недооцінку випадків, коли наявність патології не супроводжувалась порушенням функції та больовими відчуттями. Етіологія гігром у дітей мультифакторна та включає як вроджені, так і набуті чинники. Основними них є травматичні ушкодження, інфекційно-запальні процеси, генетичні аномалії та вікові особливості розвитку. Для своєчасного виявлення та ефективного лікування ці чинники важливо враховувати. Це дозволяє значно покращити якість життя дітей і уникнути розвитку ускладнень, таких як обмеження рухливості та хронічний біль. Комплексний підхід до діагностики патології дозволяє не тільки точно встановити діагноз, але й вибрати оптимальну тактику лікування, що має велике значення для покращення якості життя пацієнта. Зазвичай діагностика синовіальних кіст не створює труднощів, проте важливо провести диференційну діагностику, щоб виключити інші патології, які мають подібну клінічну картину. Це дозволяє правильно обрати методи лікування. Висновки. Синовіальні кісти у дітей – це доброякісні утворення, що виникають внаслідок накопичення синовіальної рідини в обмеженій порожнині, оточеній сполучнотканинною капсулою. Етіологія включає в себе вроджені дисплазії суглобів, травми, запальні процеси, механічні перевантаження та генетичну схильність. Диференційна діагностика базується на виключенні гангліозних кіст, пухлин, вегетоподібних уражень, остеоартритичних змін і вроджених аномалій. Широкий спектр діагностичних методів, що включає клінічне обстеження, УЗД, МРТ та за необхідності пункційну біопсію дозволяє раціонально визначитись з тактикою лікування, яке в свою чергу залежить від розмірів кісти та клінічної симптоматики: можливе застосування консервативних методів (фізіотерапія, пункція з введенням протизапальних препартів) або хірургічного видалення. Однак, при виборі методу видалення кісти потрібно обирати той метод, який несе найменшу шкоду і максимально унеможливлює рецидив. Післяопераційний контроль і реабілітація знижують ризик рецидивів та ускладнень.