Короткий опис (реферат):
У статті досліджується відображення морально-етичних особливостей українського суспільства початку ХХ століття через призму спогадів Модеста Левицького «Казенні діти». Автор аналізує спогади як унікальне медичне та суспільно-гуманітарне джерело, що дозволяє реконструювати етичну атмосферу тогочасного суспільства та його ставлення до дітей-сиріт. Акцентується увага на гуманістичних мотивах у діяльності та поглядах Модеста Левицького як лікаря, педагога, письменника та дипломата, який протистояв суспільній індиферентності до найуразливіших членів суспільства. Дослідження конкретних історій дітей, описаних у спогадах, дозволяє виявити моральний стан українського суспільства того періоду та підкреслити роль інтелігенції у подоланні соціальних викликів.