Патогенетичні аспекти лікування безпліддя у жінок репродуктивного віку з оваріковарікоцеле

Abstract

Дисертація присвячена вирішенню актуального завдання сучасної гінекології – покращення репродуктивного потенціалу жінок з безпліддям на фоні тазового венозного повнокрів’я шляхом вивчення причинно-наслідкових зв’язків та оптимізації підходів до його діагностики та лікування. Проблема репродуктивного здоров’я в Україні за останні десятиріччя набула великого значення. Соціально-економічна криза обумовила швидкий темп депопуляції – зменшення чисельності населення. За показником коефіцієнту народжуваності Україна відноситься до 8 країн з найменшим рівнем дітородної активності. Частота безпліддя в світі коливається від 10–15% до 18–29% та існує стійка тенденція до її швидкого збільшення, в зв’язку з чим дана патологія є державною проблемою. До демографічних наслідків безпліддя відноситься загальне зниження народжуваності. При частоті безплідних шлюбів 15% та вище вплив його на демографічні показники значно перевищує сумарний вплив невиношування та перинатальних втрат. Соціальне значення проблеми, пов’язане з відсутністю дітей в шлюбі, важко переоцінити. Це і нестійкість сімейних відносин, виникнення комплексів неповноцінності подружжя, а також зниження їх соціальної активності. Соціально-психологічний аспект даної проблеми виражається в особистих душевних переживаннях, сімейних конфліктах, позашлюбних зв’язках та алкоголізмі серед подружжя, які знаходяться в безплідному шлюбі. Біологічний бік проблеми полягає в тому, що безпліддя сприяє більш ранньому старінню. У жінок, які тривало страждають на безпліддя, збільшується можливість розвитку злоякісних новоутворень. Великої уваги заслуговують також медико-генетичні аспекти безпліддя. Не виключене збільшення спадкової патології, яка передається від батька до матері, в зв’язку з можливістю виникнення патологічних мутацій в процесі обстеження та лікування безплідної пари. Суто медична значимість питання визначається необхідністю рішення цілої низки завдань, пов’язаних з своєчасною діагностикою та підвищенням ефективності лікування, а також організацією та проведення профілактики безпліддя. Таким чином, безплідний шлюб в силу своєї практичної багатозначимості розглядається як медико-демографічна, соціально-психологічна, біологічна, медико-генетична та загально медична проблема.