Effect of bougienage and washing of the pancreatic duct on the course of experimental acute pancreatitis.

Abstract

The presence of many hypotheses of the development of acute pancreatitis such as pancreatic duct hypertension, pancreatic ref tux, vascular, allergic, neuro-reflex, infectious, etc. confirm the lack of a dear understanding of the development mechanisms of this pathology, and hence inaccuracy in the treatment and negative consequences. The purpose of this study was to investigate the effect of bouginage and flushing of the pancreatic duct on the course of experimental acute pancreatitis. Experiments were carried out on 12 dogs, forwhichamodelofpancreatitiswascreatedbyautobile administration into the pancreas duct. Animals were divided into four groups, 3 animals per each, with the term ofdeduce from the test in one, three, seven days and six months respectively. Before the pancreas duct perfusion, itwasinjectedwithpolyvinylchloridebougiethatwas removed through the incision in the distal part of the pancreas duct. Such manipulation allowed to conduct duct washing with medicinal substances at a pressure of 0.49-0.6 kPa and confirmed the assumption that in acute pancreatitis, filling of pancreas duct with condensed protein masses was observed, and this, changes the approach not only to the establishment of the pathogenetic link in the process of acute pancreatitis development, but also to its treatment. The duct was washed once. The common comprehensive drug therapy was carried out in dogs within the next five, six days. At the end of the first day, outofthe 12 dogs, nine stood independently, the rest-on the second day. On the third day, al! animals drank water, responded to stimuli. On the fifth day they were active, taking liquid feed. On the seventh day on their behavior and feeding manner the dogs of this group did not differ from healthy ones. To study morphological changes in pancreasafter ductwashing, three dogs were withdrawn from the test in one day. At autopsy effusion in peritoneal cavity was not observed. The left lobe of pancreas was a little bit shorter. Place of dissection of the tissues of the pancreas and the duct is covered with a bloodclot. In the area of duodenum dissection, isolatedpatches of steatoenecrosis retained. Microscopically, in the duct area dissection changes in pancreas tissues, in general, were the same as in duct dissection without perfusion. Atthesametime, the plethora for this term was great. Necrotic centers of parenchyma were isolated and with moderate neutrophilic infiltration. Distant from the dissection zone in pancreas tissues there were minor focal hemorrhages with a violation of itsstructure, however, hyperplasia, foci of neutrophilic infiltration of the interstitial connective tissue were less manifestated. In the proximal part of the duct, the pancreas tissue retained moderate plethora. In addition, there were small foci of hemorrhages with a violation of the structure of individual acinus and slight neutrophilic infiltration in interstitial connective tissue. The latter was also marked bytheaccumulation ofmacrophages andtheproliferation of fibroblasts, there were isolated areas ofhemorrhages. Inintact part therewasan insignificant edema of interstitial connective tissue. As a result of the conducted experiments, we were convinced of the effectiveness of this method of treating acute pancreatitis. Наявність багатьох гіпотез розвитку гострого панкреатиту, таких як протокова гіпертензія, панкреатичний рефлюкс, судинна, алергічна, нервово-рефлекторна, інфекційна та інших говорить про відсутність чіткого розуміння механізмів розвитку даної патології, а, звідси, неточність у лікуванні і негативні наслідки. Метою даного дослідження було вивчити вплив бужування та промивання протоки підшлункової залози на перебіг та морфологічний стан підшлункової залози при експериментальному гострому панкреатиті. Досліди були проведені на 12 собаках, котрим створили модель панкреатиту шляхом введення аутожовчі у протоку підшлункової залози. Тварин поділили на 4 групи, по 3 тварини в кожній, з терміном виведення з досліду через 1, 3, 7діб і через 6 місяців відповідно. Перед перфузією протоки підшлункової залози в неї вводили поліхлорвініловий буж, який через розріз в дистальному відділі протоки підшлункової залози видаляли. Така маніпуляція дозволила проводити промивання протоки лікувальними речовинами при тиску 0,49-0,6 кПа і підтвердила припущення, що при гострому панкреатиті спостерігається виповнення протоки підшлункової залози згущеними білковими масами, а це, як ми впевнились, міняє підхід не лише до встановлення патогенетичної ланки в розвитку гострого панкреатиту, а й до його лікування. Протоку промивали 1 раз. Тваринам проводили загальноприйняту комплексну медикаментозну терапію протягом 5-6 наступних днів. Із 12 собак по закінченню першої доби самостійно підіймалося 9, решта - на другу добу. На третю добу всі тварини пили воду і реагували на подразники. На 5 добу вони були активними, приймали рідкий корм. На 7 добу по поведінці й прийому їжі собаки даної групи не відрізнялися від здорових. Для вивчення морфологічних змін у підшлунковій залозі після промивання протоки 3 собаки були виведенні із досліду через 1 добу. Випоту в очеревинній порожнині не спостерігалося. Ліва доля підшлункової залози була дещо зменшена у довжину. Місце розсічення тканин підшлункової залози і протока прикрита згустком крові. В області розтину 12-ти папої кишки зберігалися поодинокі плями стеатонекрозу. Мікроскопічно в області розсічення протоки зміни тканин підшлункової залози були аналогічними розсіченню протоки без перфузії. Разом із тим, повнокров 'я на цей термін відмічалося тільки великовогнищеве. Некротичні вогнища паренхіми були поодинокими і з помірною нейтрофільною інфільтрацією. Дистальніше зони розсічення в тканині підшлункової залози спостерігалися незначні вогнищеві крововиливи з порушенням її структури, однак повнокров'я, вогнища нейтрофільної інфільтрації у міжчасточковій сполучної тканини були менше вираженими. У проксимальній від розсічення частині протоки тканина підшлункової залози зберігала помірне повнокров'я. Крім того, в ній зустрічалися мілкі вогнища крововиливів з порушенням структури окремих ацинусів і незначною нейтрофільною інфільтрацією в міжчасточковій сполучній тканині. В останній відмічались також скупчення макрофагів і проліферація фібробластів, зустрічались поодинокі вогнища крововиливів. В інтактній долі спостерігали незначний набряк міжчасточкової сполучної тканини. В результаті проведених експериментів ми переконалися в ефективності даного методу лікування гострого панкреатиту. Наличие многих гипотез развития острого панкреатита, таких как протоковая гипертензия, панкреатический рефлюкс, сосудистая, аллергическая, нервно-рефлекторная, инфекционная и других говорит об отсутствии четкого понимания механизмов развития данной патологии, а отсюда неточность в лечении и негативные последствия. Целью данного исследования было изучить влияние бужирование и промывание протоки поджелудочной железы на течение и морфологическое состояние поджелудочной железы при экспериментальном остром панкреатите. Опыты были проведены на 12 собаках, которым создали модель панкреатита путем введения аутожелчи в проток поджелудочной железы. Животных разделили на 4 группы, по 3 животных в каждой, со сроком вывода из опыта через 1, 3, 7дней и 6 месяцев соответственно. Перед перфузией протока поджелудочной железы в нее вводили полихлорвиниловый буж, который через разрез в дистальном отделе протока поджелудочной железы удаляли. Такая манипуляция позволила проводить промывание пролива лечебными веществами при давлении 0,49-0,6 кПа и подтвердила предположение, что при остром панкреатите наблюдается заполнение протока поджелудочной железы сгущенными белковыми массами, а это, как мы убедились, меняет подход не только к установлению патогенетической звена в развитии острого панкреатита, а и к его лечению. Проток промывали 1 раз. Животным проводили общепринятую комплексную медикаментозную терапию в течение 5-6 последующих дней, Из 12 собак по окончании первых суток самостоятельно поднимались 9, остальные - на вторые сутки. На третьи сутки все животные пили воду, реагировали на раздражители. На 5 сутки они были активными, принимали жидкий корм. На 7 сутки по поведению и приему пищи собаки данной группы не отличались от здоровых. Для изучения морфологических изменений в поджелудочной железе после промывания протока, 3 собаки были выведены из опыта через 1 сутки. Выпота в брюшинной полости не наблюдалось. Левая доля поджелудочной железы была несколько уменьшена в длину. Место рассечения тканей поджелудочной железы и протока прикрыта сгустком крови. В области вскрытия 12-перстной кишки сохранялись редкие пятна стеатонекроза. Микроскопически в области рассечения протока изменения тканей поджелудочной железы были аналогичными рассечению протока без перфузии. Вместе с тем, полнокровие в этом сроке отмечалось только крупноочаговое. Некротические очаги паренхимы были единичными и с умеренной нейтрофильной инфильтрацией. Дистальнее зоны рассечения в ткани поджелудочной железы наблюдались незначительные очаговые кровоизлияния с нарушением ее структуры, однако полнокровие, очаги нейтрофильной инфильтрации в междольковой соединительной ткани были меньше выражены. В проксимальной от рассечения части протока ткань поджелудочной железы сохраняла умеренное полнокровие. Кроме того, в ней встречались мелкие очаги кровоизлияний с нарушением структуры отдельных ацинусов и незначительной нейтрофильной инфильтрацией в междольковой соединительной ткани. В последней отмечались также скопления макрофагов и пролиферация фибробластов, встречались единичные очаги кровоизлияний. В интактной доле наблюдали незначительный отек междольковой соединительной ткани. В результате проведенных экспериментов мы убедились в эффективности данного метода лечения острого панкреатита.