Показать сокращенную информацию
dc.contributor.author | Яковлева, О. О. | uk |
dc.contributor.author | Кириченко, О. В. | uk |
dc.contributor.author | Yakovleva, O. O. | en |
dc.contributor.author | Kyrychenko, O. V. | en |
dc.date.accessioned | 2017-09-21T12:37:56Z | |
dc.date.available | 2017-09-21T12:37:56Z | |
dc.date.issued | 2016 | |
dc.identifier.citation | Яковлева О. О. Порівняльна ефективність та безпека гіпотензивної терапії валсартаном та амлодипіном / О. О. Яковлева, О. В. Кириченко // Український терапевтичний журнал. - 2016. - № 2. - С. 53–58. | uk |
dc.identifier.issn | 1605-7295 | |
dc.identifier.uri | https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/953 | |
dc.description.abstract | Мета роботи - оптимізація лікування пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) шляхом вивчення впливу антигіпертензивної терапії амлодипіном або валсартаном на плазмову концентрацію гомоцистеїну (ГЦ). Матеріали та методи. У дослідження було включено 67 хворих на ГХ І—ІІІ стадії віком (58,29 ± 0,84) року. Пацієнти були рандомізовані в дві клінічних групи. Хворі першої клінічної групи (n = 33) отримували терапію амлодипіном, а пацієнтам другої (n = 34) призначили валсартан та діуретичний засіб за потребою. Контрольну групу склали 34 практично здорових особи. Ефективність гіпотензивної терапії оцінювали за допомогою добового моніторування АТ. Рівень загального ГЦ визначали імуноферментним методом з використанням набору Homocysteine EIA до та після лікування. Термін спостереження тривав 3 міс. Результати та обговорення. На тлі фармакотерапії відбулося зниження середньодобового систолічного артеріального тиску (САТ) на (25,94 ± 0,93) мм рт. ст. у пацієнтів першої клінічної групи та на (25,81 ± 0,67) мм рт. ст. - другої. Тримісячна терапія обумовила зниження середньодобового діастолічного артеріального тиску (ДАТ) у першій та другій групах на (13,21 ± 0,68) та (16,27 ± 0,59) мм рт. ст. відповідно (р < 0,05). Також було встановлено зменшення варіабельності АТ, зокрема для САТ на 13,02 та 19,41 % (р < 0,05) на тлі фармакотерапії амлодипіном та валсартаном відповідно. У хворих на ГХ обох клінічних груп встановлено елевацію ГЦ у плазмі крові відносно групи контролю на 35,7 та 37 % відповідно. Порівняння ж базової й повторної концентрацій ГЦ у пацієнтів першої клінічної групи не показало його динамічних змін ((14,3 ± 0,97) проти (13,8 ± 0,84) мкмоль/л; р > 0,05). Оцінка плазмових концентрацій ГЦ у пацієнтів на тлі фармакотерапії валсартаном також не підтвердила достовірних відмінностей у його коливаннях ((14,6 ± 1,09) проти (13,6 ± 0,89) мкмоль/л; р > 0,05). Висновки. Застосування валсартану впродовж 3 міс при ГХ сприяє достовірному зниженню добових рівнів САТ та ДАТ і вірогідно не відрізняється від терапії амлодипіном. При ГХ у хворих спостерігається елевація плазмової концентрації ГЦ крові порівняно з практично здоровими особами. Плазмові концентрації ГЦ не зазнали суттєвих змін на тлі антигіпертензивної фармакотерапії ні валсартаном, ані амлодипіном, отже, доцільним є включення до антигіпертензивної терапії додаткової фармакологічної корекції гіпергомоцистеїнемії. | uk |
dc.language.iso | uk_UA | uk |
dc.subject | гіпертензія | uk |
dc.subject | гіпергомоцистеїнемія | uk |
dc.subject | гомоцистеїн | uk |
dc.subject | валсартан | uk |
dc.subject | амлодипін | uk |
dc.title | Порівняльна ефективність та безпека гіпотензивної терапії валсартаном та амлодипіном | uk |
dc.title.alternative | Сравнительная эффективность и безопасность гипотензивной терапии валсартаном и амлодипином | ru |
dc.title.alternative | Comparative efficacy and safety of the hypotensive therapy with amlodipine versus valsartan | en |
dc.type | Article | en |