Поліп задньої уретри в розвитку вторинного міхурово-сечовідного рефлюксу

Abstract

Міхурово-сечовідний рефлюкс є поширеною вадою, сутність якої полягає в ретроградному закиді сечі із сечового міхура у верхні сечо-вивідні шляхи.Мета – на підставі клінічного випадку навести досвід діагностики та лікування поліпів задньої уретри.У педіатричній популяції міхурово-сечовідний рефлюкс спостерігається в 1–2% дітей. Цистографічні дослідження, проведені в дітей за різними показаннями, вказують на наявність міхурово-сечовідного рефлюксу в 30% пацієнтів з інфекцією сечовидільних шляхів і в 17% дітей без інфекції сечовидільних шляхів. До 70% пацієнтів першого року життя з інфекцією сечовидільних шляхів в анамнезі мають міхуро-во-сечовідний рефлюкс. Важливим є те, що при вторинному міхурово-сечовідному рефлюксі клапани сечоводу спочатку можуть бути анатомічно та функціонально спроможними, але перевантаження стульного механізму тривало (постійно) підвищеним внутрішньоміху-ровим тиском, пов’язаним з обструкцією, призводить до спотворення сечовідно-везикулярного з’єднання. Вроджені поліпи уретри в педіатричній популяції є рідкісною нерегулярною патологією мезенхімального походження, точна частота якої не відома. Вони частіше виникають у вигляді доброякісних новоутворень задньої уретри серед пацієнтів чоловічої статі та зазвичай мають перебіг з явищами об-струкції нижніх сечових шляхів. До 2004 р. зареєстровано 181 випадок поліпів уретри, а після цього терміну в медичній літературі описано лише кілька випадків патології. Перший задокументований у літературі випадок поліпів уретри в бика приписують J. Hunter (1763 р.), а Thompson є першим, хто у 1855 р. повідомив про цю патологію в людини. У 1899 р. Neuberger вперше діагностував уретральний поліп за допомогою ендоскопа. У клінічному випадку наведено досвід лікування рідкісної патології – поліпа задньої частини уретри за допомогою цистоскопії, що спричинив вторинний міхурово-сечовідний рефлюкс.Висновки. Поліп задньої уретри в педагогічній практиці належить до рідкісної патології, яка призводить до розвитку вторинного міхуро-во-сечовідного рефлюксу. У лікуванні міхурово-сечовідного рефлюксу невеликого ступеня за наявності поліпа задньої уретри зазвичай достатньо його резекції. У лікуванні міхурово-сечовідного рефлюксу будь-яка процедура типу STING без попередньої резекції поліпа за-дньої уретри не ефективна.Дослідження виконано відповідно до основних положень Гельсінської декларації. На проведення дослідження отримано згоду батьків дитини.Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.