Клініко-морфологічні зміни серцево-судинної системи у хворих на кардіоневроз (нейроциркуляторна дистонія)

Abstract

Терміном "кардіоневроз" (нейроциркуляторна дистонія (НЦД)) позначають соматоформну дисфункцію вегетативної нервової системи, яка викликається розбалансуванням взаємодії симпатичного, парасимпатичного і метасимпатичного відділів нервової системи. Це поліетіологічне захворювання, що характеризується множинними клінічними симптомами, переважно з боку серцево-судинної системи, які виникають і посилюються на тлі гострих та хронічних стресових впливів, однак відрізняється доброякісним перебігом і гарним життєвим прогнозом. Незважаючи на функціональну природу захворювання, у деяких хворих через певний проміжок часу патологія серцево-судинної системи може трансформуватись в органічну. У зв'язку зі значним поширенням НЦД в загальній структурі серцево-судинних захворювань (до 50%), особливо серед осіб молодого і працездатного віку, вивчення клінічних особливостей та пошук морфологічного субстрату кардіоневрозу є актуальним. Мета роботи - вивчення впливу НЦД на сполучнотканинний матрикс (СТМ) серця та появу кардіальних синдромів при НЦД, їх клінічні прояви з боку серцево-судинної системи. Аналіз провели на основі огляду вітчизняних і зарубіжних оригінальних статей та досліджень, із використанням баз даних PubMed, eLIBRARY.RU, Web of Science. У статті розглядаються клінічні особливості кардіоневрозу, зокрема поява кардіальних синдромів при НЦД та їх клінічні прояви, а також роль структурних порушень в СТМ як локусі первинних нейросудинних та нейроендокринних взаємодій. Зміни СТМ, що виникають при НЦД, асоціюються з патологією, яка обумовлена ураженням сполучної тканини, а зокрема із недиференційованою дисплазією сполучної тканини. Отже, системні диспластичні зміни в СТМ можуть виступати маркерами конституційної психовегетативної недостатності і являти собою морфологічний субстрат НЦД.