Принципи діагностики й лікування вестибулярної шванноми: огляд літератури

Abstract

Вестибулярна шваннома є утворенням із клітин Шванна в вестибуло-кохлеарній зоні. Незважаючи на доброякісний характер пухлини, вона несе ризики для життя, оскільки її масивність становить загрозу для внутрішньочерепних структур та їх функціональної дієздатності. Метою дослідження є аналіз сучасної інформації про діагностику й методи лікування шванноми. Матеріали та методи. Було проведено пошук літератури за ключовими словами в наукометричних базах, таких як Web of Science, Scopus, PubMed, Elsevier і Springer. Результати. У більшості випадків вестибулярна шваннома діагностується після виявлення низки симптомів, наприклад запаморочення, погіршення слуху тощо. Відповідно до результатів сучасних досліджень найбільш інформативним методом і водночас золотим стандартом діагностики є магнітно-резонансна томографія та аудіограма, а верифікація здійснюється на основі патогістології. Більшість шванном є клінічно стабільними, проте при аналізі інформації було визначено основні види тактики за наявності такого діагнозу. Найбезпечнішим є неінвазивне спостереження з контролем динаміки клінічної картини й розмірів утворення. Однак існує і кілька хірургічних методик повного видалення пухлини. Найпоширенішим є доступ через середню черепну ямку, який, на жаль, має низку обмежень. Також використовуються транслабіринтна й ретросигмоїдна техніки. Вибір лікування залежить від розмірів, росту й симптоматики пацієнтів. Серед порівняно нових методів лікування є радіотерапія, яка інколи поєднується з операційним способом. Висновки. Отже, вестибулярна шваннома потребує активного спостереження й використання інших методів лікування. За наявності клінічних показань комбінація різних видів терапії дозволяє досягти позитивних терапевтичних результатів. Перспективою майбутніх досліджень є вивчення питання таргетного генного лікування.