Стеатозна хвороба печінки і серцево-судинні захворювання: асоціативні зв’язки, прогнозування і лікування

Abstract

Cтеатозна хвороба печінки (СХП) є найбільш стрімко зростаючим фактором смертності та захворюваності, пов’язаної з захворюваннями печінки. Зв’язок метаболічно асоціцованої СХП з ішемічною хворобою серця обумовлений спільними метаболічними факторами ризику, такими як ожиріння, цукровий діабет і гіпертензія, а також існує незалежний зв’язок через резистентність до інсуліну, ендотеліальну дисфункцію, окислювальний стрес, системне запалення та атерогенну дисліпідемію. Більшість пацієнтів із СХП мають легкий стеатоз, проте у 20–30% пацієнтів із стеатогепатитом розвивається прогресуючий фіброз, а з них приблизно у 20% – цироз печінки з підвищеним ризи-ком трансформації у гепатоцелюлярну карциному. Вібраційно-контрольована транзієнтна еластографія є корисним інструментом для виявлення стеатозу та ступіню фіброзу і може використовуватись для скринінгу СХП у пацієнтів із встановленими факторами ризику, а також субклінічним та клінічним перебігом серцево-судинних захворювань. Для первинної профілактики серцево-судинних захворювань у пацієнтів з стеатозною хворобою печінки має проводитись ретельна оцінка та медикаментозна терапія супутніх факторів ризику. СХП діагностується шляхом виключення інших причин патології печінки і розглядається як печінковий прояв метаболічного синдрому, який значною мірою підвищує ризик серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, порушення мозкового кровообігу. Критеріями діагностики СХП є: наявність стеатозу печінки, відсутність вживання алкоголю, інших вторинних причин стеатозу печінки. Основним методом лікування є модифікація способу життя та факторів ризику, що не тільки зменшує ризик прогресування захворювання печінки, але і ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.