Сучасні можливості відновлення мікробіоценозу піхви

Abstract

У статті наведено літературні дані щодо морфології та видів вагінальних лактобацил, патологічних змін у вагінальному середовищі, а також сучасних можливостей відновлення вагінальної мікрофлори організму жінки. Простежено певні закономірності щодо зв’язку бактеріального вагінозу з дисбіозом кишечника, що свідчить про єдиний дисбіотичний процес в організмі з домінуючим проявом або у статевій, або у травній системі. Огляд наукових публікацій останніх років свідчить про суттєвий вплив дисбіозу кишечника, інфекційно-запальних захворювань шлунка та кишечника, а також перорального вживання антибактеріальних препаратів на кількісний та якісний склад мікрофлори піхви у жінок. З’ясовано, що збільшення кількості умовно-патогенних мікроорганізмів (85%) та зменшення кількості лактобацил та біфідобактерій (менше 70%) у кишечнику асоціюється з підвищенням вмісту умовно-патогенних мікроорганізмів у вагінальній біоті у жінок із інфекційно-запальними захворюваннями статевої системи. Це пояснюється здатністю сапрофітів та умовно-патогенних мікроорганізмів проникати у репродуктивні органи жінок за збільшення проникності слизової оболонки стінки кишки, а також в судинне русло, що може спостерігатися, наприклад, на тлі вживання антибіотиків. Застосування останніх призводить у низці випадків до замкнутого кола, коли необхідність антибактеріальної терапії для елімінації одного інфекту зумовлює поглиблення дисбіозу та збільшення кількості інших збудників. Численні дослідження продемонстрували ефективність селективної деконтамінації (вибіркового усунення збудників захворювання) у поєднанні з пробіотиком, пребіотиком або синбіотиком для відновлення мікробіоценозу піхви. Наш досвід використання перорального синбіотика (1 капсула містить 5 млрд колонієутворювальних одиниць ліофілізату Lactobacillus plantarum шт. 8Р-АЗ, Lactobacillus fermentum шт. 90Т-С4 та пребіотик інулін, один раз на добу за 30 хв до їди протягом 7–10 діб) у комплексній терапії бактеріального вагінозу у невагітних жінок репродуктивного віку свідчить про більш швидке усунення системного дисбіозу та відновлення нормальної інтравагінальної флори. Так, регресію скарг та нормалізацію об’єктивних даних зафіксовано у середньому на 2,9 доби проти 4,7 доби у жінок, яким препарат не застосовували. Отримані дані свідчать, який системний синбіотик, що містить ліофілізовану мікробну масу пробіотичних лактобактерій, продукти їхнього метаболізму та інулін (пребіотик), створює додатковий ефект у відновленні нормального біоценозу та імунного механізму забезпечення колонізаційної резистентності слизових оболонок організму.