Анатомічне обгрунтування хірургічного доступу при пілонідальній хворобі у дітей

Abstract

Мета: визначити основні анатомічні орієнтири при виконанні доступу в ході радикального оперативного втручання з приводу пілонідальної хвороби. Матеріали і методи: у дослідженні виконано обстеження 10 трупів дітей, які прижиттєво не мали патології перианальної ділянки та малого тазу. Вік дітей – від 12 до 17 років, серед яких 5 дівчаток та 5 хлопчиків. Тканини, що досліджувались, фіксовані в 10 % розчині нейтрального формаліну протягом 24-48 годин, зневоднені. Гістологічні поперечні зрізи забарвлені гематоксиліном та еозином та за ван Гізоном. Результати дослідження: при обстеженні гістологічної структури та морфометрії зовнішнього сфінктеру заднього проходу встановлено, що площа поперечного перетину пучків м’язових волокон у зовнішньому сфінктері може значно варіювати залежно від кількості м’язових волокон, що його складають, від статури дитини. Також визначені анатомічні співвідношення розмірів зовнішнього сфінктеру заднього проходу. Відповідно до морфометрії, зовнішній сфінктер заднього проходу має еліпсоподібну форму, витягнуту у передньо-задньому напрямку із переважанням каудального компонента. Тобто середні розміри підшкірної порції зовнішнього сфінктера, розташованих на, 3`, 6`, 9` та 12` у положенні на спині, становить відповідно 18,45±0,21 мм, 26,68±0,68 мм, 18,45±0,21 мм, 23,91±0,36 мм. Висновок. 1. Виконання радикальних оперативних втручань з приводу пілонідальної хвороби у дітей потребує більш детального вивчення, оскільки емпіричні рекомендації щодо їх виконання створюють небезпеку порушення функціонування організму за рахунок пошкодження важливих анатомічних структур перианальної ділянки. 2 . Дистальну межу розрізу при видаленні пілонідальної кісти варто змістити не на 2,0 см від краю анального кільця, а на 3,0 см, оскільки існує ризик пошкодження частини сфінктерного апарату відхідника.