Психофізіологічний стан здоров’я медичних працівників закладів охорони здоров’я під час воєнного стану

Abstract

Загальна кількість респондентів, що були включені в основну групу - медичні працівники ЗОЗ ПП, склала 222 особи. Середній вік медпрацівників основної групи склав 43,05±10,7 років. Серед них 39 (17,57%) – чоловіків та 183 (82,4%) жінки. Серед досліджуваних працівників без категорії – 115 (51,8%), другої категорії – 7 (3,2%), першої категорії – 31 (13,9%), вищої – 69 (31,1%). Середній вік контрольної групи – медичні працівники загального профілю ЗОЗ склав 36,12±8,18 років. Відповідно терміну роботи по категоріям спостерігався наступний розподіл: без категорії – 37 (29,8%), друга категорія – 17 (13,7%), перша категорія – 17 (13,7%), вища – 51 (41,1%); також 2 (1,6%) працівників працювали на контракті. Респонденти загального профілю ЗОЗ надають значно більшого значення хорошій освіті (р<0,001), матеріальному достатку (р=0,02), здатності (р=0,001), здоров’ю (р=0,0001), завзятості (р=0,0004) та потрібним зв’язкам (р=0,04) під час війни, аніж медичні працівники ЗОЗ ПП. Виявляється статистично значима різниця між досліджуваною та контрольною групами в межах когнітивного (р=0,009) та ціннісно-мотиваційного компонентів (р=0,04). Даний аналіз грубо показує меншу зацікавленість респондентів ЗОЗ ПП у понятті власного здоров’я, осмислення чинників, що на нього впливають, нижчу залученість до загальних цінностей, а також певну ступінь обмеженості навіть у турботі про власне здоров’я. Зміни у психофізіологічному стані здоров’я (втома, монотонія, пересичення, стрес) респондентів, у залежності від стажу їх роботи мала тенденцію до більшої завантаженості у медичних працівників ЗОЗ ПП наочно виражена. Працівники ЗОЗ ПП мають суттєвіші прояви ПРЕВ за згаданими підпунктами та за першою фазою в цілому під час військового стану і це пов’язано: незадоволеністю собою, відчуттям «загнаності у «кут», тривогою і депресією, сформуваннями переживаннями психотравмуючих обставин. Проведений підрахунок дозволяє зробити висновок про дуже високу частоту розвитку деперсоналізації, яка характеризується підвищеним психологічним дистанціюванням від роботи, зниженням емпатії і байдужого/цинічного ставлення до оточуючих людей/пацієнтів, песимістичними думками про роботу, що також впливало на відношення до своєї власної родини як у працівників загального профілю ЗОЗ, так і ЗОЗ ПП, високий відсоток розвитку емоційного виснаження та середній ступінь процесу по професійній успішності. Інтегральний показник сумарно вказує на виражений процес професійного вигорання в обох групах дослідження. При порівнянні результатів, суттєво більша частка респондентів професійного (р=0,00002) та патріотичного (р=0,0003) мотиваційних типів спостерігається серед медичних працівників загального профілю ЗОЗ, в той же час серед медпрацівників ЗОЗ ПП достовірно більша частка хазяйського, або господарського типу (р=0,009).