Доцільність застосування трансплантації печінки для пацієнтів з гострою печінковою недостатністю

Abstract

У статті проведено аналіз досвіду науковців світу щодо застосування трансплантації печінки як методу вибору при лікуванні пацієнтів з гострою печінковою недостатністю. Проаналізовано накази Міністерства Охорони Здоров’я України (МОЗ), протоколи EASL Clinical Practice Guidelines: Liver transplantationq European Association for the Study of the Liver, Adult liver transplantation: UK clinical guideline по темі. Мета роботи полягає у визначенні доцільності застосування трансплантації печінки для пацієнтів з гострою печінковою недостатністю як ефективного методу лікування гострої печінкової недостатності (ГПН) та термінальної стадії ГПН (цирозу) з необоротними змінами морфології печінки з ціллю одужання або покращення життя особи після проведення оперативного втручання. При виконанні роботи використані наступні методи: бібліосемантичний, контент-аналіз, порівняльний аналіз та систематизація досліджуваного матеріалу. Дослідження проведено на основі вивчення Наказів МОЗ України, а також публікації зарубіжних науковців, які вивчали це питання. Пошук проведено на основі баз даних PubMed і Google Scholar у межах 2015-2023 рр. За проаналізованими нормативно-правових документів МОЗ України (№2427-VIII, № 1211, №1366, №293, №1184, №1500, №968, №1041) , а також результатами досліджень науковців світу, а саме: Millson C. (2019), European Association for the Study of the Liver (2016) , Olivo R.(2018), Chelichu-Ghojogh M. (2022), Diaz J. (2020), Huebener P. (2018), Gustot T., Fernandez J., Garcia E., (2015) визначено, що пацієнти з термінальними захворюваннями печінки повинні бути включені до списку очікування на трансплантацію, а її успішне проведення гарантує зменшення післяопераційної летальності і сприятливий результат протягом 1-го року - у осіб віком від 18-45-ти років склав - 84%, 5-ти років - 75%, 10-ти років – 66 % і 20-ти років – 50%. У 46-60-ти річних пацієнтів питома вага виживаності менше і становила: 1-го рік – 83%, 5-ти років – 70%, 10-ти років – 59 % і 20-ти років після трансплантації – 36%. Якщо трансплантацію проведено особам у 60-70-ти років виживаність осіб протягом 1-го році складає 80%, на 5-му році – 65, на 10-му році – 49%, на 20-му році – 21%. Термінальні захворювання печінки: гостра печінкова недостатність, цироз, гепатоцелюлярна карцинова, деякі види раку вимагають термінового проведення трансплантації печінки задля збільшення тривалості життя пацієнта, але нормативні акти України регламентують певні вимоги щодо екстренності, статусу та порядку отримання пацієнтом органа.