Експериментальне моделювання остеомієліту (огляд літератури)

Abstract

Незважаючи на впровадження сучасних методів діагностики, вдосконалення методів хірургічного втручання, раціональної антибактеріальної терапії, результати лікування гострого гематогенного остеомієліту не можуть задовольнити хірургів [Долецкий с соавт., 1979; Кукуруза, 1984; Акжигитов с соавт., 1986], які вважають захворювання серйозною епідеміологічною та лікувальною проблемою хірургії [Давыденко с соавт., 1996]. В питаннях складності та важливості діагностики, тактики та лікування гострий гематогенний остеомієліт порівнюють із гострою кишковою непрохідністю, гострим апендицитом [White, Kenwrigt, 1990]. Остеомієліт, зокрема, гематогенний виникає внаслідок гематогенного проникнення в кістку патогенних мікроорганізмів та їх розмноження в місцях гострого локального порушення внутрішньокісткового кровообігу при відсутності перелому. “Фурункулом костного мозга” називав гострий гематогенний остеомієліт Гринев [1962]. Теорії патогенезу гострого гематогенного остеомієліту створювались Бобровим [1889], Лексером [1894], Венгеровським [1964] та іншими [Никитин з співавт., 2000], але всі вони далекі від досконалості.