Гострий апендицит – невирішена проблема сучасності (огляд літератури)

Abstract

Гострий апендицит – одне з найбільш частих захворювань органів черевної порожнини. Висока захворюваність, незадовільні наслідки лікування та значна кількість ускладнень у дітей потребують більш детального вивчення даної патології. Провівши ґрунтовний огляд літератури, були отримані дані про те, що найбільш часто гострий апендицит спостерігається у віці 6, 11 та 25 років. Гендерна різниця зумовлена причинними факторами, одним із яких є повна кореляція із екскрецією статевих гормонів, особливо естрогену, концентрація якого різко збільшується у віці 5–7 років, складаючи однакові величини у хлопчиків та дівчат. У дівчат та хлопчиків приблизно до 10–11 років кількість статевих гормонів дещо зменшується, а з 10–11 у дівчат та 12–13 років у хлопчиків знову збільшується із досягненням максимального значення з 20 до 30 років. При гострому апендициті кількість естрогенів у дівчат збільшується в більшій ступені, ніж у хлопчиків. Зміни аналогічного характеру притаманні по відношенню до андрогенів, фолікулостимулюючого та лютеінізуючого гормонів, сироваткового кортизолу. Висновки. Підводячи підсумок, слід зазначити, що і до сьогодні в багатьох випадках клінічна симптоматика залишається основою діагностичних заходів, а високі показники марних операцій та значний відсоток ускладнених форм гострого апендициту свідчать про неточність існуючих методів діагностики. Тому є необхідність у пошуку нових, більш доказових, методів діагностики такого поширеного захворювання як гострий апендицит з метою вибору оптимального метода лікування.