Аналіз фенотипів та генетичних детермінант антибактеріальної резистентності Klebsiella pneumoniae, що спричиняють інфекційні ускладнення, пов’язані з наданням медичної допомоги у відділенні реанімації та інтенсивної терапії для хірургічних хворих

Abstract

Мета роботи: вивчити фенотип стійкості до антибіотиків та генетичні механізми, які його зумовлюють, серед ізолятів Klebsiella pneumoniae відділення реанімації та інтенсивної терапії. Матеріали і методи. Локальний мікробіологічний моніторинг проведено у відділенні реанімації та інтенсивної терапії (для хірургічних хворих) Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (НВМКЦ «ГВКГ») протягом 2014–2020 рр. Для дослідження генетичного матеріалу методом секвенування нового покоління (next-generation sequencing) 5 клінічних ізолятів Klebsiella pneumoniae направлені до репозиторію полірезистентних мікроорганізмів Військового інституту досліджень ім. Волтера Ріда (США). Результати та їх обговорення. В аналіз включено 631 результат мікробіологічного дослідження клінічного матеріалу від 88 хворих, в яких виділено 383 мікроорганізми. Klebsiella pneumoniae склала найбільшу частку – 26,1% (100/383). Klebsiella pneumoniae виявилась домінуючим мікроорганізмом у гемокультурах – 24 ізоляти (26%). У посівах сечі 56 ізолятів (21%) та у мокроті 20 ізолятів (21%) Klebsiella pneumoniae посіли друге місце. Збудники Klebsiella pneumoniae виявили абсолютну стійкість до амінопеніцилінів, цефалоспоринів третього покоління, захищених цефалоспоринів, фторхінолонів, гентаміцину. Ефективними на рівні близько 30–40% були амікацин, фосфоміцин та досліджені карбапенеми. Тайгециклін зберігав ефективність до більше ніж 77% досліджених ізолятів. Ізоляти були стійкими одразу до кількох класів антибіотиків. Генетичні дослідження 5 ізолятів Klebsiella pneumoniae встановили наявність у їх геномі 23 різних генів резистентності. Стійкість до карбапенемів корелювала з наявністю blaOXA-48. Гени ESBL blaCTX-M-15, blaSHV, blaTEM виявлені у чотирьох з п'яти ізолятів. Один штам містив як метало-бета-лактамазу blaNDM-1, так ірізних sequence types. Висновки: схеми емпіричної антибактеріальної терапії хворих відділень реанімації та інтенсивної терапії обов’язково повинні включати комбінації антибіотиків. Найефективнішим є поєднання амікацину з карбапенемами. Застосування фосфоміцину та тайгецикліну необхідно регулювати для збереження ефективності цих препаратів на майбутнє.