Ставлення медичних працівників сфери охорони психічного здоров’я до власного здоров’я

Abstract

Мета дослідження – визначення ціннісного ставлення медичних працівників обласної клінічної психоневрологічної лікарні до власного здоров’я та визначення місця здоров’я в ієрархії цінностей у житті з розробкою профілактичних заходів щодо його збереження та зміцнення.У дослідженні взяли участь 223 медичні працівники Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради»: із них жінок – 189 (84,7%) осіб та чоловіків – 34 (15,3%) особи, з яких чоловіків-лікарів було 25 та жінок-лікарів – 62, середній медичний персонал психіатричних відділень становив 136 осіб, з них чоловіків СМП – 9 осіб та жінок СМП – 127. У статті проведено порівняння отриманих даних між лікарями і СМП психіатричного профілю та за ґендерними особливостями. Середній вік респондентів – медичних працівників становив 41,6±2,8 року. Стаж роботи за професійною діяльністю становив 17,9±3,4 року. У дослідженні було використано опитувальник «Ставлення до здоров’я» Р. А. Березовської. В ієрархії ціннісно-мотиваційного компонента медичних працівників на першому місці посідають бажання мати щасливе родинне життя – 62,9%, на другому місці – бажання досягнення успіхів і необхідність бути здоровим – 62,1%, на третьому місці знаходиться незалежність (свобода) у роботі – 58,3%, яка необхідна медичним працівникам для подальшого професійного росту, відчуття самореалізації та задоволення роботою, отримання позитивних відгуків від керівництва, колег, пацієнтів. У самостійній (незалежній) роботі медичні працівники проявляють цілеспрямованість, самоконтроль, самоорганізацію. Зазначений критерій є характерним для більшості лікарівпсихіатрів – 15,0% і чоловіків СМП – 14,6%. Лікарями-психіатрами визначено головним чинником, від якого залежить стан здоров’я – «спосіб життя», так відповіли 16,0% жінок і 15,4% чоловіків, у СМП головним чинником – «харчування» (15,2% – чоловіків СМП, 15,1% – жінок СМП). Емоційний компонент: 11,4% жінок лікарівпсихіатрів піклуються про своє здоров’я, 10,8% чоловіків лікарів-психіатрів зазнають жаль і 11,6% СМП чоловіків відчувають пригнічення при погіршенні їхнього здоров’я. 11,4% жінок СМП при погіршенні їх здоров’я почувають себе стривоженими і нервовими, що є предикторами розвитку емоційного вигорання. Оцінюючи поведінковий компонент медичних працівників на погіршення їх стану здоров’я було встановлено: у випадку погіршення власного здоров’я як жінки (35,6%) і чоловіки (35,5%) лікарі-психіатри займаються самолікуванням, так і СМП (жінки СМП – 31,3%, чоловіки СМП – 31,5%) (p>0,05). У 25,8% випадках жінки лікарі-психіатри та у 23,1% випадках чоловіки СМП взагалі не звертають увагу на хворобу, що призводить до виникнення професійних захворювань та хронічних хвороб.