Короткий опис (реферат):
Актуальність. Бойові поранення кінцівок, кількість яких стрімко виросла з 2014 року, часто ускладнюються розвитком хірургічної інфекції. Сучасною тенденцією є зростання долі неферментуючих грамнегативних паличок серед етіологічних чинників госпітальних хірургічних інфекційних ускладнень.
Мета дослідження - обґрунтувати вибір раціональної антибактеріальної терапії та профілактики шпитальної хірургічної інфекції поранень кінцівок, яка спричинена цими мікроорганізмами.
Матеріали і методи. В трьох Військово-медичних клінічних центрах (Київ, Львів, Вінниця) проведено аналіз результатів бактеріологічних досліджень бойових поранень. Аналіз стійкості до антибіотиків та профілів резистентності проводили відповідно до рекомендацій EUCAST та національних рекомендацій з інфекційного контролю. Порівняння резитентності до окремих препаратів проводили за критерієм Пірсона χ2.
Результати. Проаналізовано результати 326 бактеріологічних обстеження, з яких отримано дані про 378 мікроорганізмів. Частка паличок роду Acinetobacter та роду Pseudomonas сягає 40 % серед усього спектру контамінант бойових поранень кінцівок. За станом чутливості до різних хіміотерапевтичних препаратів більшість ізолятів відноситься до полірезистентних або до штамів з розширеною резистентністю. Рекомендації по антибактеріальній терапії госпітальних хірургічних інфекцій до яких входить монотерапія карбапенемами та комбінації з включенням цефалоспоринів та фторхінолонів будуть неефективні. До тігецикліну, колістину B та фосфоміцину виявляє стійкість менше 25 % ізолятів P. aeruginosa та Acinetobacter spp. Виявлено штами з однаковими комбінаціями детермінант стійкості, такі штами виявляються навіть в географічно різних шпиталях.
Висновки. Полірезистентність у мікроорганізмів, факти об’єднання штамів у однакові фенотипи резистентності, що виявляються в різних шпиталях вказують на те, що сучасні бойові поранення контамінуються спорідненими клональними популяціями, які мають єдине госпітальне джерело походження. Розробляти заходи антибактеріальної терапії потрібно в масштабах всього лікувально-евакуаційного ланцюга, без урахування локальних особливостей резистентності.
