Repository of National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia

Рівень інсуліноподібного фактору росту-1 та гідрогенсульфіду у щурів із неалкогольною жировою хворобою печінки, асоційованою із гіпергомоцистеїнемією

Show simple item record

dc.contributor.author Некрут, Д. О. uk
dc.contributor.author Заічко, Н. В. uk
dc.contributor.author Струтинська, О. Б. uk
dc.date.accessioned 2018-03-14T19:42:27Z
dc.date.available 2018-03-14T19:42:27Z
dc.date.issued 2017 uk
dc.identifier.citation Некрут Д. О. Рівень інсуліноподібного фактору росту-1 та гідрогенсульфіду у щурів із неалкогольною жировою хворобою печінки, асоційованою із гіпергомоцистеїнемією / Некрут Д. О., Заічко Н. В., Струтинська О. Б. // Медична та клінічна хімія. - 2017. - Т. 19, № 1. - С. 40-46. uk
dc.identifier.issn 2410-681Х
dc.identifier.uri https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/2167 en
dc.description.abstract Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) – хронічне захворювання, що об’єднує низку морфологічних змін (стеатоз, стеатогепатит, стеатофіброз та цироз печінки). Розвиток НАЖХП часто супроводжується підвищенням рівня гомоцистеїну, з іншого боку – гіпергомоцистеїнемію (ГГЦ) вважають самостійним чинником стеатозу та фіброзу печінки. Важливу роль у регуляції функціонального стану печінки відіграють IGF-1 та газотрансмітер гідроген сульфід (H2S), але їх роль у патогенезі НАЖХП, асоційованої з ГГЦ, залишається невизначеною. Метою дослідження є визначити рівень IGF-1 в сироватці крові та вміст H2S у печінці щурів з НАЖХП, індукованою високожировою дієтою (ВЖД) та її поєднанням з тіолактоновою ГГЦ. Досліди проведено на 56 білих щурах-самцях. Тварин було поділено на чотири групи: щури 1-ї і 2-ї груп отримували стандартну дієту, 3-ї і 4-ї – ВЖД упродовж 60 діб. Тваринам 2-ї і 4-ї груп щоденно вводили тіолактон гомоцистеїну (100 мг/кг внутрішньошлунково). Визначали рівень гомоцистеїну та IGF-1 в сироватці крові, а також вміст H2S у печінці щурів. Застосування ВЖД, тіолактону гомоцистеїну й, особливо, їх поєднання викликало зниження рівня IGF-1 в сироватці крові та вмісту H2S у печінці щурів. У тварин з НАЖХП, асоційованою з ГГЦ, вміст H2S у печінці та рівень IGF-1 в крові були достовірно нижчими на 22,6 і 32,2 %, ніж у щурів з ізольованою НАЖХП. Рівень гомоцистеїну обернено корелював з рівнем IGF-1 у крові та вмістом Н2S у печінці (r=-0,68, -0,73, р<0,01). Дефіцит антифіброзних медіаторів IGF-1 та H2S може бути чинником прогресування НАЖХП, асоційованої з ГГЦ. Отже 60-добове застосування ВЖД або тіолактону гомоцистеїну викликає зниження рівня IGF-1 в сироватці крові та вмісту H2S у печінці, але найбільш суттєвий дефіцит цих медіаторів формується при поєднанні ВЖД з ГГЦ. uk
dc.language.iso uk_UA uk
dc.publisher Медична та клінічна хімія uk
dc.subject фактор росту-1 інсуліноподібний uk
dc.subject гідроген сульфід uk
dc.subject гомоцистеїн uk
dc.subject дієта високожирова uk
dc.subject печінки жирова дистрофія uk
dc.title Рівень інсуліноподібного фактору росту-1 та гідрогенсульфіду у щурів із неалкогольною жировою хворобою печінки, асоційованою із гіпергомоцистеїнемією uk
dc.type Article en


Files in this item

This item appears in the following Collection(s)

Show simple item record

Search DSpace


Advanced Search

Browse

My Account

Statistics