Рівень розчинного тромбомодуліну у хворих на антифосфоліпідний синдром: зв’язок з перебігом захворювання, дисфункцією ендотелію та атеросклерозом

Abstract

Мета роботи – проаналізувати зв'язок між рівнем розчинного тромбомодуліну (sCD141) та перебігом захворювання на антифосфоліпідний синдром (АФС), рівнями антифосфоліпідних антитіл та ураженням судин у пацієнтів з різними варіантами АФС. Виявлено, у хворих з АФС за середніми величинами рівень тромбомодуліну достовірно перевищував такий в контролі на 51,3 %. А вміст тромбомодуліну у хворих з вторинним АФС був достовірно вищим на 26 %, ніж у хворих з первинним АФС. Одержані дані свідчать, що надмірна концентрація розчинного тромбомодуліну не лише збільшує тромборезистентність судинної стінки, але також є циркулюючим маркером раннього атеросклерозу, оскільки тісно асоціюється з субклінічними проявами атеросклеротичного ураження судин. Рівень розчинного тромбомодуліну значно підвищується у хворих з активним запальним процесом у пацієнтів з антифосфосфоліпідними антитілами та наявністю АГ і практично не залежить від віку, статі, тривалості захворювання, тютюнопаління, ожиріння, порушень ліпідного обміну та гіподинамії.