Короткий опис (реферат):
Цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) є актуальним викликом громадського здоров’я України, а науково-обґрунтований контроль над тягарем ЦД2 вимагає здійснення комплексного аналізу його епідеміології із використанням сучасних міжнародних підходів. Мета: здійснити комплексний аналіз епідеміології цукрового діабету 2-го типу в Україні у 1990–2023 роках, у порівнянні з країнами Європейського регіону ВООЗ (ЄР) та Європейського Союзу (ЄС), для обґрунтування пріоритетів для громадського здоров’я щодо удосконалення контролю над ЦД2. Матеріали і методи. Дослідження мало ретроспективний описово-аналітичний характер. На підставі бази даних міжнародного епідеміологічного дослідження Global Burden of Disease (GBD-2023) проаналізовано динаміку за 1990–2023 рр. стандартизованих за віком показників захворюваності, поширеності, смертності та DALYs та його складових (YLLs і YLDs), а також здійснено порівняння із аналогічними показниками у країнах ЄР та ЄС. Проаналізовано внесок метаболічних факторів (високий індекс маси тіла); поведінкових факторів (паління, низька фізична активність); дієтичних факторів (надмірне споживання переробленого та червоного м’яса, підсолоджених напоїв, недостатнє споживання фруктів, овочів, цільнозернових продуктів і клітковини) на формування DALYs внаслідок ЦД2 в Україні у 1990–2023 рр. Для кожного фактора ризику оцінювали: рівень DALYs (на 100 000 населення), зумовлений його дією; частку (у %) внеску у загальний тягар ЦД2; абсолютний приріст та темп приросту показників у динаміці. Результати. В Україні упродовж 1990–2023 років рівні захворюваності та поширеності ЦД2 зросли майже у 1,5 рази (на 47,7% та 48,8%, відповідно). Смертність від ЦД2 мала хвилеподібну динаміку із загальним зростанням на 8,5%, що суттєво відрізняється від тенденції до зниження смертності у країнах ЄС. Сумарний тягар ЦД2, оцінений за показником DALYs, зріс на 37,9% і досяг у 2023 році максимального рівня за весь період спостереження. Основний внесок у зростання DALYs в Україні зробили роки життя з інвалідністю (YLDs), які збільшилися на 52,2%, що свідчить про накопичення у популяції осіб із ускладненнями ЦД2 та обмежену ефективність вторинної профілактики. Хоча рівні захворюваності, поширеності та DALYs в Україні залишаються нижчими, ніж у країнах ЄР та ЄС (що обумовлено менш повною реєстрацією ЦД2 в Україні та відмінностями у системі статистичного обліку), темпи їх зростання є вищими, а динаміка – менш сприятливою. Аналіз факторів ризику засвідчив, що домінуючим детермінантом тягаря ЦД2 в Україні є високий індекс маси тіла, який формує 63,7% DALYs. Значний внесок також мають дієтичні фактори ризику (18,5%), паління (8,8%) та низька фізична активність (4.4%). Найбільш несприятливі динамічні тенденції відзначені для таких факторів ризику як ожиріння і надмірна маса тіла (+40.2%), низька фізична активність (+39.9%), паління (+20.6%), а також дієтичних факторів: недостатнього споживання цільнозернових продуктів (+34.9%) та продуктів багатих на клітковину (+75.4%) і високого споживання солодких напоїв (+24.3%), що вказує на обмежену ефективність наявних інформаційно-профілактичних заходів. Висновки. Отримані результати свідчать, що пік епідемії цукрового діабету 2-го типу в Україні ще не пройдено, а зростання тягаря захворювання зумовлене насамперед модифікованими факторами ризику та недостатнім менеджментом їх контролю. Зменшення негативного впливу ЦД2 можливе лише за умови переходу від переважно лікувальної моделі до комплексної стратегії громадського здоров’я та менеджменту захворювання, орієнтованих на первинну та вторинну профілактику, контроль ожиріння, формування здорового харчування, підвищення рівня фізичної активності та системний епідеміологічний моніторинг із використанням даних Global Burden of Disease.
